на току для молотьбы. Александров. у. Ум. Поса́донько. Мет. 175.
Поса́да, ди, ж. Должность, мѣсто.
Посаджа́ти, джа́ю, єш, гл. Посадить, разсадить. Просимо до столу у свою господоньку, посаджаєм на ослононьку. Мет. 200. Хліба напекла такого молодого, що як посаджала, а він увесь і ссівся в печі. Рудч. Ск.
Посади́ти, джу́, диш, гл. 1) Посадить. Козаченька молодого на ослінці посажу. Чуб. Насип же, матінко, високу могилу, посади, матінко, червону калину. Мет. 95. 2) Засадить. А ми гори посадимо собі виноградом. ЕЗ. V. 242. 3) Истратить попусту. Коли яка копійка йому трапиться, він у тій беседі її й посадить. Г. Барв. 276. 4) — на лід. Поставить въ затрудненіе.
Посади́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Сѣсть. Брат посадився з тим парубком. Федьк. 2) Быть посаженнымъ. Мил. М. 85. Сказали б шовковиці оцій: викоренись і посадись у морю. Єв. Л. XVII. 6.
Поса́дище, ща, с. Село. Черниг. г.
Поса́дки, док, ж. мн. Деревья, посаженныя для обозначенія дороги. Просто їхати, то й дві верстві не буде, а посадками, то штирі. Черниг. г.
Поса́дний, а, е. — ба́тько. Посаженный отецъ на свадьбѣ. Посадним батьком на весілля закликаємо. К. ПС. 19.
Посадови́ти, влю́, виш, гл. Посадить. Поклав хліб, ложки, старців посадовив. Ном. № 11997.
Посажа́ти, жа́ю, єш, гл. = Посаджати.
Поса́женько, ка, м. Ум. отъ посаг.
Посампе́ред, нар. Впереди всѣхъ. Із-за гори, з-за крутої горде військо виступає, посамперед Морозенко сивим конем виграває. Нп.
Посапа́ти, па́ю, єш, гл. = Посапувати.
Посапува́ти, пу́ю, єш, гл. Выполоть сапо́ю.
Посатані́ти, ні́ю, єш, гл. Разъяриться, прійти въ бѣшенство. Дідона гірко заридала, із серця аж волосся рвала… запінилась, посатаніла. Котл. Ен. I. 32.
Посваво́лити, лю, лиш, гл. Посвоевольничать.
Посвари́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Поссориться. Вже козаки Хмельницького з ляхами барзо посварили. ЗОЮР. I. 224. 2) — кого́. Поссорить. 3) — кого́. Сдѣлать кому выговоръ, выбранить кого. Треба його посварити, щоб звичайніший був. Його мати посварила, що в мене бував. Грин. III. 300.
Посвари́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Поссориться. Не посварившись з ким перш, не міти приятеля. Ном. № 9529. От вони чогось посварились, а таки пішли на вечерниці. Рудч. Ск. II. 61. 2) Разсердиться на кого, выбранить кого. Було за день добре мені впечеться своєю пустотою, а ще лучче розважить. І посварюсь, і поцілую його. МВ. II. 8.
По́сварка, ки, ж. Ссора. І зачинають посварки з панами. К. ЦН. 178.
Посва́тати, таю, єш, гл. Посватать. Любив же я дівчиноньку, посватали люде, мені молодому пароньки не буде. Нп.
Посва́татися, таюся, єшся, гл. Посвататься. Коли так по Семені, другого дня, і не сподівалась, і не снилось мені, та й посватавсь він. МВ. I. 8.
Посвата́тися, та́ємося, єтеся, гл. Сдѣлаться свата́ми (черезъ бракъ дѣтей или по покупкѣ). У вас дочка, а в нас син, то може й посватаємося. Харьк. у. Дешево даєте — не посватаємося. Славяносерб. у.
Посватува́ти, ту́ю, єш, гл. Сдѣлаться сватами (по покупкѣ). Зміев. у.
Посваха́тися, ха́юся, єшся, гл. Сдѣлаться сва́хами. Колись ми собі так посвахались. Соколиха собі рада, що з багатим родом посвахалась. Федьк.
Посвашкува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть сва́шкою.
Посвербі́ти, блю́, би́ш, гл. Позудѣть, почесаться (о тѣлѣ).
По́свист, ту, м. Свистъ. Гук і посвист. Так божевільний гукає і свище. Мир. Пов. II. 74.
Посвиста́ти, щу́, сти́ш, гл. Посвистать. Виїхав на улицю, посвистав, уже він своєї миленької не застав. Чуб. III. 219. Коло тебе нагаєчка посвище. Грин. III. 441. 2) Политься, ударить струей. Так кров і посвистала з руки. Радом. у.
Посви́стач, ча, м. Богъ вѣтровъ, погоды. Встрѣчено въ фальсифицированной думѣ и таковомъ же вступленіи къ ней, опубликованныхъ Шишацкимъ-Илличемъ (о походѣ князя-язычника въ христіанскую землю). Слово повидимому выдуманное составителемъ думы. ЗОЮР. I. 173, 176, 177.
Посвідува́ти, ду́ю, єш, гл. Засвидѣтельствовать. Нехай же перш люде скажуть, посвідують, чи вона до любови, по добрій злагоді йде за його заміж. Васильк. у.
Посві́дчення, ня, с. Засвидѣтельствованіе.
Посві́дчити, чу, чиш, гл. Засвидѣтельствовать.