Словарь української мови (1924)/посаг
| ◀ порятунок | Словарь української мови П посаг |
посагувати ▶ |
|
По́саг, гу, м. 1) Приданое. Хоць в мене посагу не буде, але возьмуть мене і так люде. Чуб. V. 116. На посаги не вважайте, іно добрих жінок шукайте. Чуб. V. 519. 2) = Посад 1. О. 1862. IV. 20—26. Ішла красна Марусенька на посаг. Лукаш. 152. Воліла б я гіркий полинь гризти, як з тобою на посазі сісти. Чуб. V. 368. Ум. Поса́женько. Грин. III. 512.