Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена. Брацл. у. 3) Быстро выскальзывающій, скользкій. Той хлопець порський як в'юн: ти його побори, а він так тобі попід руками й випорсне. Кіев. у. Чоловік такий порський, що з усякої біди знайде як викрутитись. Кіев. у. Мило таке порське — не вдержиш. Кіев. у. Ум. Порске́нький, порське́нький. Котл. Ен. III. 72.
Порскли́вий, а, е = Порский 1. Не спотикавшись, кінь порскливий біжить, пуска по вітру гриву. Греб. 327.
Порсну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Брызнуть. 2) Посыпаться, полетѣть градомъ. 3) Выскользнуть; о вѣтви: вырваться изъ рукъ вверхъ. Гіллячка порснула вгору. Левиц. Пов. 192. 4) Броситься бѣжать. Порснули в ростіч. 5) Ударить сильно.
По́рськати, порськи́й. См. Порскати, порскій.
Порт, ту, м. 1) Пеньковая (или льняная) нитка въ шерстяной матеріи или сукнѣ. О. 1861. XI. 26. Борз. у. Лебед. у. Це не чисте сукно, а з портом. Черниг. у. 2) Родъ полотняной шали, или платка. Вх. Лем. 454.
Портки́, кі́в, м. мн. Штаны изъ полотна. Козел. у. Гол. Од. 43. Вх. Зн. 83.
Портни́й, а́, е́. Пеньковый. Друга дерга портна, а та вовняна. Черк. у.
Портни́на, ни, ж. 1) Ткань изъ пеньки, льна. Лебед. у. 2) Грубыя нитки изъ оческовъ пеньки. Вас. 201.
Портня́ний, а, е. Холщевой, полотняный. Чуб. VII. 419. О. 1862. II. 65.
Порто́к, тка, м. 1) Скатерть. Угор. 2) Кусокъ полотна. Вх. Уг. 262.
Портре́т, та, м. Портретъ.
Портре́ть, ті, ж. = Портрет. Така била уродліва, що у кождого царя вибіта єї портреть била, вимальована. Драг. 264.
По́рть, ті, ж. = Порт 1. Гол. Од. 55.
Портяни́й, а́, е́. О сукнѣ: съ основой изъ пеньковыхъ нитокъ, порту. Гол. Од. 55.
Портяни́ці, ни́ць (также: поркени́ці, поркини́ці), мн. Штаны изъ толстаго бѣлаго холста. Гол. Од. 66. Шух. I. 120, 153. Kolb. I. 41.
Портя́нка, ки, ж. Сукно съ основой изъ пеньковыхъ нитокъ. Гол. Од. 55.
По́руб, бу, м. 1) Порубка, рубка. Це дрова і тріски ще вохкі, — вчорашнього порубу. Рк. Левиц. 2) Раны? І вквітчався труп не маком, — порубом рицарським. К. МБ. X. 13.
Поруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Изрубить. ЗОЮР. I. 167. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. I. 248. 2) Изранить клыками (о дикихъ свиньяхъ). Неповалений на місті кнур кидається на дим і своїми здоровенними иклами порубає пластуна, як не вспіє схибитись. О. 1862. II. 63.
Пору́бок, бка, м. Подать, сборъ на общественныя потребности (содержаніе писаря, учителя, сторожей и пр.). Вх. Зн. 53.
Пору́га, ги, ж. Поруганіе, оскорбленіе. Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подайте. АД. II. 7. Я знаю, що ти мої сестри не лишиш в поругу. Федьк. Ум. Пору́гонька. Мет. 141.
Поруга́тися, га́юся, єшся, гл. — ким. Надругаться, поиздѣваться надъ кѣмъ. Як прийде бідний, я́к ним ся поругают, а як прийде богач…, я́к їго шануют. Гн. I. 60.
Поруді́ти, ді́ю, єш, гл. Порыжѣть.
Поруйнува́ти, ну́ю, єш, гл. Разрушить (во множествѣ).
Пору́ка, ки, ж. Поручительство. Рк. Левиц.
Порука́тися, ка́юся, єшся, гл. Поздоровкаться за руку. Зустрілась, порукалася. Черк. у.
Порукува́ти, ку́ю, єш, гл. = Заручити. Вх. Уг. 262.
Поруся́віти, вію, єш, гл. Сдѣлаться русымъ.
По́рух, ху, м. Движеніе.
Пору́ха, хи, ж. Смѣщеніе матки или другого органа. Уман. у. Мил. М. 91. Ув. Пору́шище. Мил. М. 91.
По́руч, нар. Рядомъ. Поруч себе сажав. Макс. В одній домовині із ним поховайте, да положіть, мати, поруч головами. Мет. 95.
Поруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. поручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручать, поручить.
Поруча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. поручи́тися, чу́ся, чишся, гл. Поручаться, поручиться. Ти, старосто, поручаєшся за нього? Грин. III. 566.
Пору́чник, ка, м. 1) Поручитель. Черк. у. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний. Чуб. II. 27. 2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш. Гол. I. 285.
Пору́чча, чів, м. мн. Перила. Каменец. у.
Поруша́ти, ша́ю, єш, сов. в. пору́шити, шу, шиш, гл. 1) Двигать, двинуть. 2) Трогать, тронуть. Віл не порушав з ясел жадного стебла. Драг. 109. Также и въ
