Порату́нок, нку, м. Спасеніе, помощь. Пише цісар до москалі: „Йди на поратунок!“. ЕЗ. V. 25. Аби вам Пречиста Діва стала до помочі, до поратунку у потребах ваших. ЕЗ. V. 107.
Пораху́битися, блюся, бишся, гл. Посчитаться. Полт.
Порахува́ти, ху́ю, єш, гл. 1) Посчитать. 2) Размыслить, обдумать. Наші порахували, - порахували та й випустили їх. ЗОЮР. I. 244. Там уже порахуємо, що треба робити. Чуб. II. 21. Скажи ж їй, щоб ішла вона до мене на пораду, про весілля порахувати. Чуб. II. 614.
Порахува́тися, ху́юся, єшся, гл. Посчитаться.
Пораху́нок, нку, м. Разсчетъ. Вх. Лем. 454.
Пора́чити, чу, чиш, гл. Въ пѣснѣ: ущипнуть (о ракѣ). Трохи мене рак не порачив. МУЕ. I. 157.
Порачкува́ти, ку́ю, єш, гл. Полѣзть на четверенькахъ. Присів у борозну й тихо, як той злодій, порачкував. Мир. ХРВ. 60.
Пора́яти, ра́ю, єш, гл. Посовѣтовать.
Порва́ти, рву́, рве́ш, гл. 1) Порвать, перервать; изорвать. Іще шуби не зносила, коралів не порвала. Мет. 58. Порве нове вино бурдюки. Єв. Л. 37. 2) Покусать, укусить. Щоб свині не порвали вас. Єв. Мт. VII. 6. Підеш по селу, так собаки порвуть. Мил. 205. 3) — ноги = Натрудити 1? А я молодая всю нічку не спала, всю нічку не спала, ніженьки порвала, таки свою неньку на лавці застала. Грин. III. 395. 4) См. Поривати.
Порва́тися, рву́ся, рве́шся, гл. 1) Разорваться, изорваться, перерваться. 2) Прерваться. Порвались разом усі розмови. К. ХП. 25. Розмова на тому і порвалася. Мир. Пов. II. 82. 3) См. Пориватися.
Поре́брина, ни, ж. Реберная часть. Чуб. VII. 443. Маркев. 158.
Порегота́ти, чу́, чеш, гл. Похохотать.
Порегота́тися, чу́ся, чешся, гл. = Пореготати. Пореготався (з баби) і поїхав собі. Грин. II. 231.
По́рекло, ла, с. Прозвище, прозваніе. Шух. I. 29.
Поре́мствувати, вую, єш, гл. Пороптать, быть въ претензіи. Найпаче просю, не поремствуйте на мене, що є приказки два рази надруковані. Ном. Од. Вид. VI.
Поре́мствуватися, вуюся, єшся, гл. = Поремствувати. На неї ніхто було не поремствується. Сим. 200.
Поренча́та, ча́т, с. Перила. Лохв. у. Левиц. Пов. 328.
Поре́патися, паюся, єшся, гл. Потрескаться.
Поржа́віти, вію, єш, гл. Заржавѣть. Таке ж бридке (болото), таке мерзене, поржавіло, від жабуру зелене. Греб. 369.
По́рзний, а, е. Скоромный. Гн. I. 186. Ез. V. 209.
По́рзнитися, нюся, нишся, гл. Скоромиться. МУЕ. III. 47.
Порива́ти, ва́ю, єш, гл. сов. в. порва́ти, рву́, рве́ш. 1) Схватывать, схватить. Як порве мене за руку! НВолын. у. Я порвав його за груди. НВолын. у. 2) Влечь, увлекать, увлечь. Плинут рибки, плинут, близше припливают, мого синка жучка далій поривают. Гол. III. 500. Туди мою пориває рано й вечір душу. Мет. 6. 3) Порива́ти о́чі. а) Стремиться заглянуть. Раз-по-раз у сій розмові поривав наш кобзарь очі за ту межу, що відмежовує імперію од народів свободних. К. ХП. 21. б) Смотрѣть съ завистью. На чужий коровай очей не поривай. Мнж. 166. 4) Порива́ти ру́ку. Простирать руку, стараться схватить. А на мою долю нехай не пориває руки. Г. Барв. 542.
Порива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. порва́тися, рву́ся, рве́шся, гл. Порываться, рваться; бросаться, броситься. Скільки раз я поривався до вас. Г. Барв. 280. Ще гірш мене зневажає, а де́лі й бити вже порвалась. МВ. I. 29. Ой порвався козак Нечай до тугого лука. АД. II. 79. „Змилуйсь, свате, я в цій зроду лазні не купався!“ Скорчивсь, зморщивсь, — шубовсть в воду та й назад порвався. Г.-Арт. (О. 1861. III. 106).
Пори́зькати, каю, єш, гл. Неглубоко вскопать, изрыть. От і не гарюкай до них, коли так поризькали, шо хоч зараз заходься та й другий раз копай після них. Брацл. у.
Пори́кожа, жі, ж. Болѣзнь, когда на ногахъ трескается кожа.
Поримарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Позаниматься шорничествомъ.
Порина́ти, на́ю, єш, гл. Нырять. Мнж. 141. На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали. Греб. 362. Любо місяцю з зорями в воду поринати. К. Досв. 90.
Пори́нути, ну, неш, гл. Хлынуть. Спершу я сміявсь, а потім поринули сльози. К. Досв. 86.
Порину́ти, ну́, не́ш, гл. = Пірнути.
