Попільни́к, ка́, м. = Попельня. Новомоск. у.
Попільни́ця, ці, ж. Капустная тля. ХС. III. 50. См. Попелю́ха, попільну́ха.
Попільну́ха, хи, ж. 1) = Попелюха 2. См. Попільниця. 2) Гашеная известь. Славяносерб. у.
Попіля́, нар. = Побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя. Гол. II. 29.
Попі́мститися, щуся, стишся, гл. Отомстить. Чоловік попімстивсь на скотині за ту деревню.
Попі́нити, ню, ниш, гл. Запачкать пѣной (о бѣшеной собакѣ).
Попі́рчити, чу, чиш, гл. Побить, трепку дать. Трохи мене півень не попірчив, уже був хвіст ростопірчив. МУЕ. I. 167.
Попісникува́ти, ку́ю, єш, гл. Попостничать.
Попісця́ти, цю́, ци́ш, гл. Пососать. Як попісце корову теля, то й дасться здоїти. Волч. у.
По́пка, ки, ж. Зрачекъ. Вх. Уг. 261.
Попкимн. Раст. Trifolium pratense L. ЗЮЗО. I. 139.
По́плава, ви, ж. Болотистое пастбище. Вх. Зн. 53.
Поплаве́ць, вця́, м. Поплавокъ. На березі рибалка молоденький на поплавець глядить. Г.-Арт. (О. 1861. III. 118).
По́плазка, ки, ж. Родъ пресмыкающагося? Гидкий як поплазка. Ном. № 8494.
Поплазува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Поползти. Безногі черви поплазували. Мир. Пов. I. 128. 2) Медленно, съ трудомъ пойти, поплестись. Поплазував він до церкви.
Попла́кати, пла́чу, чеш, гл. Поплакать. На чужині не ті люде, — тяжко з ними жити! ні з ким буде поплакати, ні поговорити. Шевч. (1883), 213.
Поплака́тися, ка́юся, єшся, гл. А за мною сиротою всі родичі плачуть. Плачся, плачся, мій родоньку, плачся, поплакайся, а од мене нещасної повік не цурайся. Грин. III. 391.
Поплати́ти, чу́, тиш, гл. Выплатить (во множествѣ). Усім уже поплатив, кому винен був.
Попле́нтатися, таюся, єшся, гл. Потащиться. Поплентався старий до шинку. Поплентавсь на двір казать коні запрягати. Св. Л. 59.
Поплеска́ти, плещу́, щеш, гл. 1) Плескать нѣкоторое время. 2) Похлопать, поаплодировать. 3) Поболтать нѣкоторое время. 4) У кузнецовъ: поклепать нѣкоторое время.
Поплеска́тися, щу́ся, щешся, гл. 1) Побрызгаться, поплескаться (водой, въ водѣ). Дитина в ваганах поплескалася та й заснула. 2) Потащиться, отправиться. Поплескалась би я за чумаками на Дін. О. 1862. VI. 29.
Поплести́, ту́, те́ш, гл. Связать, выплесть, сплесть, заплесть (во множествѣ). Поплету сітки на твої дітки. Вінки поплете. Сим. 203. Мене дядина в дрібушки поплете. Г. Барв. 64.
Попливти́, ву́, ве́ш, гл. Поплыть. Попливемо на той бік озера. Єв. Л. VIII. 22.
Поплига́ти, га́ю, єш, гл. Попрыгать, въ припрыжку пойти. Я спутав кобилу, а вона й поплигала.
Попли́нути, ну, неш, гл. = Попливти. Бистренькою річенькою на Дунай поплинеш. Лукаш. 124.
Поплисти́, пливу́, ве́ш, гл. = Попливти. Котл. Ен. II. 38.
Поплісок, ска, м. Родъ большой лужи, оставшейся послѣ половодья или большого дождя на мѣстѣ покрытомъ травой. Там гарно полотна слати у поплісках. Черниг. у.
Попліта́ти, та́ю, єш, гл. 1) Оплетать сверху. Щоби коса довший час… добре заплетена трималася, поплітають косу поплітками. Шух. I. 135. 2) Связывать горшки проволокою. Вх. Зн. 53.
По́плітка, ки, ж. 1) Верхняя прядь на веревкѣ. Могилев. у. 2) Красная гарусная нить, которой оплетаютъ сверху косы. Kolb. I. 40. Шух. I. 135.
По́пліть, ті, ж. Верхняя часть плетня. Угор.
По́пліч нар. Рядомъ, плечо съ плечемъ. Будем… попліч його дванадцять парсон сажати. АД. II. 121. Попліч сиділа коло його стара бабуся. МВ. (О. 1862. I. 91).
Поплі́чник, ка, м. Помощникъ, подручный.
Поплоди́ти, джу́, диш, гл. Родить (во множествѣ).
Поплоди́тися, димося, дитеся, гл. Родиться, наплодиться, виплодиться. А вони ж із чого поплодились? І вони ж із мужиків породились. ЗОЮР. I. 162.
Поплоско́нитися, нюся, нишся, гл. О коноплѣ: дорости до того времени, когда она дѣлится на пло́скінь и ва́тірку. Волч. у.
Попло́хшати, шаю, єш, гл. Присми-