сафьянныя украшенія въ видѣ бордюровъ или кантовъ по краямъ сѣделки. Вас. 160.
Обру́бувати, бую, єш, сов. в. обруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Обрубать, обрубить. Треба обрубати кригу на колодязі, бач як здорово намерзло. 2) — криницю. Вставить срубъ въ родникъ. Чуб. III. 150. Ой у полі криниченька обрубленая. Чуб. III. 149.
Обру́буватися, буюся, єшся, сов. в. обруба́тися, ба́юся, єшся, гл. Дѣлать, сдѣлать бревенчатую ограду. (Гайдамаки) кругом обрубались лісом. ЗОЮР. I. 297.
О́бру́с, са, м. Скатерть. Левиц. I. 492. МУЕ. III. 39. Грин. III. 512. Льоннії обруси на столі. О. 1862. IV. 21. Нехай застилає тісовії столи, нехай застилає кружчатії обруси. Рк. Макс.
Обру́ч, ча́, м. 1) Обручъ на кадкѣ, бочкѣ и проч., въ рыболовномъ снарядѣ назыв. ятір и пр. Шух. I. 227. См. также решітка 5. Шух. I. 167.
О́бруч, нар. Рядомъ съ кѣмъ. Пійде обруч із паніматкою. К. ДС. 7.
Обруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. обручи́ти, чу́, чиш, гл. Обручать, обручить.
Обруча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. обручи́тися, чу́ся, чишся, гл. Обручаться, обручиться. Як би дав Бог, щоб я з нею шлюбом обручився. Чуб. V. 25.
Обру́чка, ки, ж. 1) Кольцо. Грин. I. 109. Дівчино-рибчино, куплю, серце, обручку, подай, подай крізь кватирочку ручку. Мет. 7. 2) Браслетъ. Сквир. у.
Обруша́ти, ша́ю, єш, сов. в. обру́шити, шу, шиш, гл. Потрясать, потрясти, поколебать; обваливать, обвалить. Ти нам чисто всю хату обрушив. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Обру́шитися, шуся, шишся, гл. 1) Взволноваться. Народ обрушився. Волын. г. Уся ватага його обрушилась та збунтувалась. Ком. I. 54. 2) Двинуться въ путь. Новомоск. у. (Залюб.).
Обрьо́хкатися, каюся, єшся, гл. = Обрепатися.
Обря́д, ду, м. Обрядъ. Чумакування що? Се не козацтво, у чумаків тільки обряд козацький. Г. Барв. 142.
Обряди́ти. См. Обряжати.
Обряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. обряди́ти, джу́, диш, гл. Снаряжать, снарядить, устраивать, устроить. Обряжа́ти покійника. Обмывать и одѣвать покойника. Новомоск. у.
О́брядно, нар. Подрядъ. Мнж. 187.
Обрямува́ти, му́ю, єш, гл. = Облямувати. Лоб, обрямований густим чорним волоссям. Левиц. Пов. 54.
Обрято́вувати, ву́ю, єш, сов. в. обрятува́ти, ту́ю, єш, гл. Спасать, спасти, оборонять, оборонить. Харьк. у.
Обса́джувати, джую, єш, сов. в. обсади́ти, джу́, диш, гл. Обсаживать, обсадить. „Ой обсади, мила, вишеньками двір“. — „Ой обсаджу, милий, половину двора“. Чуб. V. 80.
Обса́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. обсади́тися, джу́ся, дишся, гл. Окружать, окружить себя, посадить вокругъ себя. Чумакова жінка — молода удова за чумаком зажурилася, а набрала меду, набрала горілки, чумаками обсадилася. Чуб. V. 1032. Обсадися садом, садом виноградом. Гол.
Обсапа́ти. См. Обсапувати.
Обса́пувати, пую, єш, сов. в. обсапа́ти, па́ю, єш, гл. Опалывать, ополоть и окучить.
Обсві́дчитися, чуся, чишся, гл. Обвыкнуть, привыкнуть, освоиться. Славлять, що як обсвідчуться, то живуть і в самому пеклі. МВ. (КС. 1902. X. 149).
Обсвіти́ти. См. Обсвічувати.
Обсві́чувати, чую, єш, сов. в. обсвіти́ти, чу́, тиш, гл. Доставлять, доставить кому освѣщеніе. Иноді й дівка стара буває досвітчаною матір'ю… її і обпрядуть, і обсвітять. Г. Барв. 57.
Обсели́тя, ся. См. Обселяти, ся.
Обселя́ти, ляю, єш, сов. в. обсели́ти, лю́, лиш, гл. Поселять, поселить. Жонатих стали обселять слободами. О. 1862. II. 62.
Обселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. обсели́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Заселяться, заселиться. Степ обселився. 2) Селиться, поселиться, поселяться. Люде обселилися над річкою. Як там сватались, женились наші чорноморці, обселялись, воювали. Шевч. (О. 1861. X. 4).
Обсила́ти, ла́ю, єш, сов. в. обісла́ти, шлю́, шлеш, гл. Обсылать, обослать.
Обсила́тися, ла́юся, єшся, сов. в. обісла́тися, шлю́ся, шлешся, гл. Посылать другъ другу. Обидва ж вони політикуються, подарунками обсилаються, а нишком один на одного чигають. К. ЧР. 16.
Обсилкува́ти, ку́ю, єш, гл. Изнасиловать. Він її обсилкувив… зробив гріх, хоч вона й кричала. Новомоск. (Залюбовск.).
Обсипа́ти, па́ю, єш, сов. в. обси́пати, плю, плеш, гл. Осыпа́ть, осы́пать.
