для вышивки: човники з по́пинами. Чуб. VII. 415.
Попи́нка, ки, ж. Епитрахиль. Висповідай мене, попе, під попинкою. Маркев. 58.
Пописа́ти. См. Пописувати.
Попи́сувати, сую, єш, сов. в. пописа́ти, пишу́, шеш, гл. 1) Писать, написать (во множествѣ). Дрібне листє пописує. АД. I. 135. Там (у книгах) усе як раз пописано. О. 1862. VI. 59. 2) Только сов. в. Исписать. Пописав увесь папер.
Попи́сько, ка, м. = Піп. Пописко фтішився за ті гроші. Гн. II. 122.
Пописьма́чити, чу, чиш, гл. Измѣнить на книжный ладъ. Ном. Од. вид. III.
По́пит, ту, м. Спросъ. Він було сам без загаду своє діло справляє; а без попиту ніде тобі в світі і на малий час не одгодиться. Васильк. у.
Попита́ння, ня, с. Спросъ. Я без попитання не брав. НВолын. у.
Попита́ти, та́ю, єш, гл. Спросить. Оце попитають його люде, що як він живе. Г. Барв. 524.
Попита́тися, та́юся, єшся, гл. = Попитати. Нехай я попитаюся в неї, чи вона думає приходити, чи може вже не схоче. Кіев. у.
I. По́пити, плю, пиш, гл. = Попувати. Навчит біда попити, коли нема що в губу вложити. Фр. Пр. 47.
II. Попи́ти, п'ю́, є́ш, гл. Выпить (во множествѣ). Був мед, та гості попили. Ном. № 1897. Попив змій кров. Мнж. 35.
Попи́тися, п'ємо́ся, єте́ся, гл. Напиться пьянымъ (о многихъ). ЗОЮР. I. 152. АД. II. 71. Пили, пили козаченьки, та вже попилися. Грин. III. 591. Стали й там кружати, попились: Тарас насилу угадав в господу, і свати не напивались так, як тут, ізроду. Мкр. Н. 39.
Попитлюва́ти, лю́ю, єш, гл. Смолоть крупичатую муку.
Попи́тувати, тую, єш, гл. Спрашивать. Пчелиная мати ройочка веде, ой веде, веде да й попитує: „ой де б нам… хороше присилля найти?“ Грин. III. 7.
Попиха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Толкать, подталкивать. Став дід києм попихати. Грин. III. 340. 2) Помыкать кѣмъ. Хто для всіх був попихачем, тепер став другим попихати. Св. Л. 135. На кого ти тіх діток покидала? Та хто їх буде доглядать? Та їх будуть чужі діти попихать. Св. Л. 221.
Попиха́тися, ха́юся, єшся, гл. 1) Подталкиваться. 2) Помыкать. Верховодила Мася над матір'ю, та й сестрам доставалось: вони були їй за наймичок, всюди ними попихалась. Св. Л. 115.
Попи́хач, ча, м. Человѣкъ, которымъ каждый помыкаетъ. Св. Л. 135. Ном. № 10688. Сирота Ярема, сирота убогий: ні сестри, ні брата; нікого нема! попихач жидівський, виріс у порогу. Шевч. 133. Ми, бач, теперечки тільки жіночі попихачі. Стор. МПр. 157.
Попи́хачний, а, е. Употребляющійся для толканія. О, як би любо їм було тепер допхатись до берега, коли б у бідолах було в запасі про случай на кризі біля хати яке попихачне знаряддє, чи весло. К. Дз. 157.
Попи́хкати, каю, єш, гл. 1) Попыхтѣть. 2) Подымить трубкой курительной.
Попи́хувати, хую, єш, гл. Дымить, куря трубку. Попихують із люльок. КС. 1883. XI. 503.
Попи́чка, ки, ж. Птица Palus palustris, синица болотная, камышевка. Вх. Пч. II. 13.
Попиша́тися, ша́юся, єшся, гл. Покрасоваться. Не довго ж вона попишалася! так, годочок, або зо два. Г. Барв. 106.
По́пів, лу, м. = Попіл. Драг. 264.
Попі́в, по́ва, ве. Принадлежащій попу. Чиї ворота минеш, а попових не минеш. Ном. № 216.
Попі́вна, ни, ж. Дочь священника, попівна. Шукайте собі, добродію, в городі панночки. Чи там трохи єсть суддівен, писарівен і гарних попівен? Котл. НП. 344.
Попі́вство, ва, с. 1) Званіе священника. Давайте попівство за дванадцятилітню науку. О. 1862. VIII. 22. 2) Священническій домъ, дворъ. Дві дівки, служниці на попівстві. МУЕ. III. 50. 3) соб. Попы, священники. Наїхало… попівства повен двір. Рк. Левиц.
Попі́вський, а, е. Поповскій. Попівської кишені не наповниш. Посл.
Попід, пред. 1) Подъ. Попід темним гаєм. Шевч. Попід очі смуги. Св. Л. 103. 2) Вдоль чего. Ото пішов наш шлях попід ліс. Литин. у. Пішов любко попід ниви, попід левадочку. Ой не видко його стану, лише головочку. Гол. IV. 459.
Попідбива́ти, ва́ю, єш, гл. То-же, что и підби́ти, но во множествѣ. Гвіздками чоботи попідбиваю. Я твої карі очі попідбиваю. О. 1861. IV. 83. Нп. Оден король… попідбивав під себе багато країв і миру. Гн. II. 11.
