обриштува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Обставлять, обставать лѣсами зданіе при постройкѣ. 2) — гарма́тами. Обставлять, обставить, вооружить пушками. Скавицю гарматами кругом обриштував. К. ПС. 101.
Обрівня́ти, ня́ю, єш, гл. Обровнять.
Обріди́ти, джу, диш, гл. Разрѣдить, сдѣлать рѣже, — напр. лѣсъ, вырубивъ нѣкоторыя деревья въ густо растущемъ лѣсу. Рк. Левиц.
Обрідкуватий, а, е. Рѣдковатый. Де хліб обрідкуватий, той на зерно кращий, а де густий, там ні. Полт. г.
Обрі́дчастий, а, е = Обрідкуватий. Оця пшениця густа та хороша, а ця обрідчаста. Кобел. у.
Обрі́жка, ки, ж. Ременная или веревочная часть кнута. Вх. Уг. 255.
Обріза́н, на́, м. Обрѣзанный еврей. Рк. Левиц.
Обріза́нець, нця, м. Серебряный рубль, обрѣзанный съ цѣлью украсть серебра. Карбованці — не жидівські обрізанці, а повні. Сим. 84.
Обрі́зати, жу, жеш, гл. Обрѣзать.
Обрі́зок, зка, м. 1) Обрѣзокъ. Ум. Обрі́зочок. Що й обрізочки, то на квіточки, а окравочки, то на хрестики. Чуб. III. 395. 2) Говори́ти без о́брізків. Говорить не стесняясь, съ полной рѣзкостью. Шух. I. 34.
О́брій, рію, м. Горизонтъ.
Обрі́к, ро́ку, м. 1) Обѣтъ. Обрік даю більше цього не робити. Константиногр. у. Обреклись оброком нищити краї турецькі. К. МБ. III. 247. Святому Юру обрік себе оброком. 2) Овесъ съ рубленной соломой для корма лошадямъ. Горе мені козакові, нема сіна лошакові, нема сіна і оброку. Чуб. V. 654.
Обрі́ка, ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати. Ковельск. у.
Обріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. обректи́, речу́, че́ш, гл. Обѣщать, пообѣщать. На заручинах… обрікають молодятам подарунки. О. 1862. IV. 7.
Обріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. обректи́ся, чу́ся, че́шся, гл. Давать, дать обѣтъ. Старий обрікався у Київ, одже і не довелось йому. Харьк. См. Обрік 1.
Обрікува́тися, ку́юся, єшся, гл. = Обрікатися. Обрікувалась почепити рушник на хрест. Ковел. у.
Обрітення, ня, с. Праздникъ Обрѣтенія главы Іоанна Крестителя (24 февраля). На Обрітення обертаються птиці до гнізда, хлібороби до плугів. Ном. № 523.
Обро́ба, би, ж. = Обробка.
Оброби́ти, ся. См. Обробляти, ся.
Обро́бка, ки, ж. Обработка, отдѣлка. Желех.
Обробля́ти, бля́ю, єш, сов. в. оброби́ти, блю́, биш, гл. Обрабатывать, обработать, отдѣлывать, отдѣлать.
Обробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. оброби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Оканчивать, окончить работы, покончить съ работами. Помолилась, що в полі обробилась. Чуб. III. 234.
Оброди́тися, джу́ся, дишся, гл. Разрѣшиться отъ бремени. Да як вона обродилася, то найшлось троє діток — хлопці. Рудч. Ск. II. 90.
Обро́слий, а, е. Обросшій.
Оброста́ти, та́ю, єш, сов. в. обрости, сту́, сте́ш, гл. Обростать, обрости. Коло живої кости м'ясом мусить обрости. Ном.
Обро́сть, ти, ж. Побѣги. Обрость на дереві. Кролев. у. У нашого роду обрости мало, рід щось не плодовитий. Г. Барв. 275.
Обро́ть, ті, ж. Недоуздокъ, веревочная узда безъ удилъ. Чуб. I. 201. Ном. № 11207. Бодай же тії коні воронії да й обротей не зносили. Грин. III. 281. Ум. Обро́тька.
Обро́чник, ка, м. Давшій обѣтъ сдѣлать что либо во искупленіе грѣха. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою. Хвалити Бога, задержались іще в нас монастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк з'оброкувати. К. ЦН. 220.
Оброчникува́ти, ку́ю, єш, гл. Исполнять обѣтъ. Не вперше нам оброчникувати, не вперше й покуту одбувати. К ЦН. 283.
Обру́б, ба, м. 1) Отдѣльный кусокъ земли, участокъ. Моя земля в однім обрубі. 2) Въ водяной мельницѣ: небольшая возвышенность на поду́, на которой лежатъ жернова. Черниг. у.
Обруба́ти, ся. См. Обрубувати, ся.
Обру́бина, ни, ж. 1) Въ деревянной стѣнѣ хаты: верхнее бревно, которымъ заканчивается стѣна. Шух. I. 91. 2) Каждый изъ брусьевъ, въ которыхъ въ меньницѣ укрѣпленъ нижній жерновъ. Лебед. у. (Залюб). Мик. 481.
Обру́бка, ки, ж. Опушка тулупа. Мнж. 187.
Обрубля́ння, ня, с. Кожаныя или
