Словарь української мови (1924)/обрік
◀ обрій | Словарь української мови О обрік |
обріка ▶ |
|
Обрі́к, ро́ку, м. 1) Обѣтъ. Обрік даю більше цього не робити. Константиногр. у. Обреклись оброком нищити краї турецькі. К. МБ. III. 247. Святому Юру обрік себе оброком. 2) Овесъ съ рубленной соломой для корма лошадямъ. Горе мені козакові, нема сіна лошакові, нема сіна і оброку. Чуб. V. 654.