Поля́ка, ки, ж. Всеобщій испугъ, паника. Мнж. 189.
Поляка́ти, ка́ю, єш, гл. Напугать, попугать. Усіх полякав своїм криком. Полякай його трохи, щоб не ходив сюди.
Поляка́тися, ка́ємося, єтеся, гл. Перепугаться, напугаться (о многихъ). Вони всі полякались і змій злякавсь. Рудч. Ск. I. 114.
Поля́на, ни, ж. = Полявина. Зміев. у. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Стор. МПр. 128. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Чуб. II. 594. Ум. Поля́нка, поля́ночка. Чуб. V. 477.
Поля́нки, нок, ж. Порода вишень. Богодух. у.
Поля́пас, са, м. = Ляпас. Поляпаса дати. Ном. № 3853.
Поля́пати, паю, єш, гл. Похлопать; пошлепать.
Поля́патися, паюся, єшся, гл. Забрызгаться, закапаться жидкой грязью, вообще какой либо жидкостью.
Поля́скати, каю, єш, гл. Похлопать (кнутомъ, въ ладоши). Поляскав батогом.
Полятиця, ці, ж. Раст. Convolvulus arvensis. Вх. Пч. I. 9.
Поля́ченько, ка, м. Ум. отъ поляк.
Поля́читися, чуся, чишся, гл. Ополячиваться. Самохіть полячилась наша вельможна, гоноровита Русь. К. ХП. 114.
Полячо́к, чка́, м. Ум. отъ поляк.
Поля́шити, шу, шиш, гл. Ополячить. Ном. Од. вид. III.
Поля́шитися, шуся, шишся, гл. Ополячиться.
Поляща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) = Поляскати. 2) О звукѣ: пронзительно, рѣзко раздаваться нѣкоторое время.
Помага́ти, га́ю, єш, сов. в. помогти́, можу́, жеш, гл. Помогать, помочь. Роби, небоже, то й Бог поможе. Посл. Як би не біг, хто б нам поміг. Ном. Помагай-бі, помагай-бу! Богъ въ помощь! Помагай-бі тобі, дівчино! Рудч. Ск. II. 56. Помагай-бу, женче! Чуб. V. 551.
Помага́тися, га́ється, сов. в. помогти, мо́жеться, гл. безл. 1) Приносить, принести пользу, оказать дѣйствіе, сдѣлаться лучше (о здоровьѣ). Неначе й помоглось. Шевч. 2) Съ отрицаніемъ: не помогать, быть безполезнымъ, напраснымъ. Не просись, каже, не поможеться. Рудч. Ск. I. 18. От лаяла і плакала, та нічого не помоглось. Рудч. Ск. II. 59. Годі, каже, бабусю, плакати: не поможеться. МВ. I. 154.
Помага́ч, ча, м. Помощникъ. Геть собі, бо ти ні грач, ні помагач. Ном. № 6544. Діти мої, тепер нема в вас жадного заступника, нема помагача. МВ. I. 47.
Помаґлюва́ти, лю́ю, єш, гл. Выкатать на каткѣ (во множествѣ).
Пома́занець, нця, м. Помазанникъ. На Господа вони забунтували, помазанцем його погордували. К. Псал. 3.
Пома́зання, ня, с. Помазаніе.
Пома́зати, ся. См. Помазувати, ся.
Пома́зкатися, каюся, єшся, гл. — з ким. Войти съ кѣмъ въ дружбу, заладить съ кѣмъ. Помазкався з старшиною, та й робе, що хоче. Волч. у.
Помазо́к, зка, м. = Квач 1. Зміев. у.
Пома́зувати, зую, єш, сов. в. пома́зати, жу, жеш, гл. Помазывать, помазать, намазывать, намазать. Тільки по губах помазав. Ном. Як помазав спину, аж шкура одстала. Чуб. V. 406. 2) Помазывать, помазать мѵромъ. Се я царя помазав на Сіоні. К. Псал. 3) Только сов. в. Запачкать. Чуб. V. 522. Ой обстели, мила, голубонько сива, китайкою двір, ой щоб не помазать дорогих сап'янців, золотих підків. Мет. 68.
Пома́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. пома́затися, жуся, жешся, гл. 1) Намазываться, намазаться. Пома́затися па́ном, пана́ми. Стать бариномъ, на барскій ладъ жить. Сим. 141. Уже він помазався паном. Черк. у. Возний так і бундячиться, що помазався паном. Котл. НП. 387. Пома́затися чим. Употребл. иногда въ значеніи: едва что-либо узнать. Тільки що помазався книжкою, що й розгорнуть гаразд не вміє. Ком. II. № 871. 2) Получать, получить помазаніе. 3) Запачкиваться, запачкаться.
Помазу́ха, хи, ж. Мазальщица. Мил. 27. Ум. Помазу́шка. Мил. 218.
Помазчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Побить въ кровь. Мнж. 80.
Помайнува́ти, ну́ю, єш, гл. Понестись, помчаться. Мов сарна в гаю помайнують. Шевч. 629.
Помайструва́ти, ру́ю, єш, гл. Помастерить. Він у тій коморі вікна попрорубував, сяк-так помайстрував. Драг. 176.
Помале́ньку, помале́сеньку, нар. Ум. отъ помалу.
Помали́, нар. Немножко. А геть, комар, із ноги, няй танцюю помали. Гол. ІV. 513.
