Полотня́ний, а, е = Полотенний. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах. К. ЧР. 8.
Полотня́нка, ки, ж. Верхнее полотняное платье крестьянъ (мужчинъ и женщимъ) въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи: или длинное съ таліей, или, у мужчинъ подо Львовомъ, короткое, только до пояса. Гол. Од. 44, 51. На нім стара брудна полотнянка. ЕЗ. V. 116.
Полото́к, тка́, м. Грудь гуся или гусь разрѣзанный вдоль надвое, просоленный и прокопченный. Маркев. 159.
Полоття́, тя́, с. Полотье. Черк. у. Г. Барв. 146. Роспочинається полоття. Левиц. I. 24.
По́лоть, пілтя, м. = Полоток. Пілтя ніхто не мастить. Ном. № 13281.
По́лох, ха, м. 1) Смятеніе, ужасъ. І радувався царь, що вийшли з його краю, бо страх обняв усіх, увесь Єгипет — полох. К. Псал. 242.
Поло́х, меж. Выражаетъ испугъ, также удары сердца съ испуга. Серце у мене тільки полох-полох, та й замліло. Г. Барв. 127.
Поло́ханий, а, е. Напуганный, пугливый. Полоханий заєць і пенька боїться. Ном. № 5796.
Поло́хання, ня, с. Испугъ, напугиваніе, пуганіе.
Поло́хати, хаю, єш, гл. Пугать. Се тая Солоха, що кури полоха. Нп. Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв. Котл. Ен. I. 12.
Поло́хатися, хаюся, єшся, гл. Пугаться. Як почуєте про войни та бунти, не полохайтесь. Єв. Л. XXI. 9.
Полохки́й, а́, е́ = Полохливий. Кінь полохкий. Волч. у.
Полохли́вий, а, е. Пугливый, робкій. Голуб полохливий. К. Досв. 140. Шкодливий як кішка, а полохливий як заєць.
Полохли́вість, вости, ж. Боязливость, робость. Желех.
Полохли́во, нар. Пугливо, робко.
Поло́чок, чку, м. Ум. отъ піл.
Полоши́ти, шу́, шиш, гл. Вспугивать, пугать. Птаство полошили. МВ. (О. 1862. III. 60).
Полоши́тися, шу́ся, шишся, гл. Пугаться. Тільки минув міст, зараз зачали ся коні полошити. Драг. 46.
Поло́шкати, каю, єш, гл. Вспугивать.
Полошли́вий, а, е = Полохливий. Полошливий кінь. Каменец. у.
Поло́щувати, щую, єш, гл. ? Та покощувано і полощувано шишечку. Мил. 155.
Полта́вець, вця, м. Житель Полтавской губерніи. Ой писали басарабці та до наших хлопців листи: „Ой ідіть, полтавці, та до нас риби їсти. Грин. III. 563.
Полу́біс, са, м. Полу-бѣсъ, полу-человѣкъ. Мабуть вона полубіса вродила? Греб. 373.
По́лубка, ки, ж. Деревянная крышка улья. См. Палуба 2. Прийшов у пасіку, дивлюсь, — полубка лежить на землі, скинута з вуліка. Новомоск. у.
Полу́бок, бка, м. = Обичайка. Вх. Зн. 51.
Полу́боток, тка, м. Полусапожекъ, ботинокъ.
Полу́бочок, чка, м. Боченокъ ведеръ въ 10—15. Аж три бочки й полубочки та солодкого меду. Грин. III. 494.
Полува́вниця, ці, ж. Кадочка на ножкахъ, имѣющая въ днѣ отверстіе, заткнутое затычкой, — употребляется для бученія нитокъ. Шух. I. 149.
Полува́л, лу, м. Цѣльная плотная кожа, преимущественно воловая, выдѣланная преимущественно для подошвъ. Вас. 158.
Полувни́ця, ці, ж. = Полуниця. МВ. III. 138.
Полу́да, ди, ж. 1) Глазурь. 2) Катарактъ, бѣльмо. Полуда на очі сіла. Полудою очі затягло. Мені́ полу́да спа́ла. Кромѣ прямаго значенія, переносно: я прозрѣлъ, увидѣлъ то, чего раньше не видѣлъ. Мені давненько почала спадати з очей полуда. Левиц. Пов. 172. См. Луда.
Полу́дання, ня, с. Полдникъ.
Полу́денний, а, е. Полуденный, южный. І повернув Господь од сходу буйний вітер, а другою підняв з полуденного краю. К. Псал. 179.
Полуде́нник, ка, м. Насѣк. Syrrphus. Вх. Пч. II. 27.
Полуде́нниці, ниць, ж. мн. Родъ дѣтской болѣзни. Цьому младенцеві ізжени… крикливиці, плаксивиці, ночниці, полуночниці, денниці, полуденниці і несплячки. (Заговоръ). КС. 1883. VII. 588.
Полу́денок, нка, м. Полдникъ. Грин. III. 204. Се вже була остання чарка після полуденку. Св. Л. 323. А я піду додомоньку, та не забавлюся, чи готовий полуденок та відвідаюся. Гол. I. 203.
По́лудень, дня, м. 1) Полдень. А вже сонце по полудні, дівчинине серце нудне.
