крѣпляться, подкрѣпиться. Покрепився, як собака мухою. Ном. № 4763.
Покріпни́й, а́, е́ Крѣпительный, подкрѣпляющій. Горілка покріпна юнацька. К. ЦН. 184.
Покро́ва, ви, ж. 1) Праздникъ: Покровъ Пресвятыя Богородицы. ХС. I. 79. Сподівайся, дівчинонько, мене ік Покрові. Чуб. V. 1028. 2) Покровительница. Ум. Покрі́вонька, покро́вонька. Моя матінко, моя й покрівонько! Мил. 194.
Покрове́ний, а, е. Покрытый. Ой із города із Трапезонта виступала галера… турецькою білою габою покровена. АД. I. 208.
Покро́вка, ки, ж. Яблоня, плоды которой созрѣваютъ къ концу сентября.
Покропи́вник, ка, м. покропи́вниця, ці, ж. Птица Accentor modularis, завирушка бурая, ольшанка. Вх. Пч. II. 7.
Покропи́ти. См. Покропляти.
Покропле́ння, ня, с. Окропленіе.
Покропля́ти, ля́ю, єш, сов. в. покропи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Окроплять, окропить. Покропили домовину святою водою. Кв. Тим ув обох біда́х в кишені аж гуло, не так то густо дощ із рогу золотого їх покропляв. К. Дз. 141. 2) Вспрыскивать, вспрыснуть, выпить по случаю чего. Ми покропили твій прихід. Г. Барв. 505.
Покружа́ти, жа́ю, єш, гл. = Покружляти.
Покружля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Покружить, покружиться (летая, ходя, бѣгая). 2) Попировать.
Покру́пини, пин, ж. 1) = Покруп'янка. Желех. 2) Засахарившійся медъ, медъ въ крупинкахъ. Вх. Зн. 51.
Покруп'я́нка, ки, ж. Мука гречневая изъ подъ крупъ, т. е. болѣе мелкія крупы, высѣянныя изъ крупныхъ. Вх. Зн. 51.
Покрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Покрутить, повертѣть. А чорт тоді покрутив головою і каже: таки і я тебе покалічив. Рудч. Ск. I. 52. 2) Исковеркать. Щоб тобі покрутило. Чуб. I. 90.
Покрути́тися, чу́ся, тишся, гл. Покружиться. Старі покрутились, а молоді навчились. Ном. № 6107.
Покрутну́ти, ну́, не́ш, гл. Крутнуть. Дід… ус покрутнув. Рудч. Ск. I. 131.
По́круч, ча, м. Ублюдокъ; метисъ.
Покува́ти, кую́, є́ш, гл. 1) Сковать, выковать (во множествѣ). Да покувала б я, да позолотила золотії крилечка. Мет. 146. Покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла. АД. I. 1. 2) Подковать (многихъ). Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твою біль поїду. Чуб. III. 470. Вчився робити, черевичків шити. І пошив, покував. Мил. 45. 3) Перестать куковать (о кукушкѣ). Уже зозуленьки та й покували, соловієчки пощебетали. Чуб. V. 802.
Покуві́кати, каю, єш, гл. Повизжать (о свиньѣ).
Покудкуда́кати, каю, єш, гл. Покудахтать (о курицѣ).
Поку́длати, лаю, єш, гл. Взъерошить, всклочить.
Покудо́вчити, чу, чиш, гл. = Покудлати.
Покуйо́вдити, джу, диш, гл. Взъерошить.
Покукурі́кати, каю, єш, гл. Покукарекать.
Поку́кнути, ну, неш, гл. Выглянуть. Вх. Уг. 261.
Покульба́чити, чу, чиш, гл. Осѣдлать (многихъ лошадей).
Покульга́ти, га́ю, єш, гл. Похромать.
Покулятися, ляюся, єшся, гл. = Покатулятися. Вх. Уг. 260.
Покума́ння, ня, с. Вступленіе въ отношенія кумовьевъ. Покумання… з Галею. Мир. ХРВ. 353.
Покума́тися, ма́юся, єшся, гл. Сдѣлаться кумовьями. Покумався циган із пасішником. Мнж. 113. Ой я з кумою покумаюся. Чуб. V. 1106.
Покуми́тися, млю́ся, ми́шся, гл. = Покуматися.
Покумува́ти, му́ю, єш, гл. Побыть кумомъ, кумою.
Покундо́сити, шу, сиш, гл. Потормошить? Приїхала до нас пані у голубому жупані, а в нас вона да не прошена, буде вона покундошена. МУЕ. III. 147.
Покуня́ти, ня́ю, єш, гл. Подремать.
По́куп, пу, м. 1) Купля. 2) Покупка. 3) Спросъ. Як нема покупу, то вони (крамарі там, чи що) дешево продаватимуть кожухи. Черк. у.
Покупа́ти, па́ю, єш, гл. Выкупать (многихъ).
Покупа́тися, па́юся, єшся, гл. Выкупаться. Душно, каже, сестро, на дворі, ходім покупаємось. Рудч. Ск. II. 52.
Покупе́ць, пця́, м. Покупатель. КС. 1882. III. 600. Принаджували тисячі покупців. Левиц. Пов. 21.
Покупи́ти, плю́, пиш, гл. Купить.
