Словарь української мови (1924)/покуматися
| ◀ покумання | Словарь української мови П покуматися |
покумитися ▶ |
|
Покума́тися, ма́юся, єшся, гл. Сдѣлаться кумовьями. Покумався циган із пасішником. Мнж. 113. Ой я з кумою покумаюся. Чуб. V. 1106.
| ◀ покумання | Словарь української мови Борис Грінченко П покуматися |
покумитися ▶ |
|
Словарь української мови — П
покуматися
Борис Грінченко
1924
Покума́тися, ма́юся, єшся, гл. Сдѣлаться кумовьями. Покумався циган із пасішником. Мнж. 113. Ой я з кумою покумаюся. Чуб. V. 1106.