Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/273

Ця сторінка вичитана

множествѣ). Вона в нас як кішка: сметанку з глечиків поз'їдає, вершечки поспиває. Харьк. у. Корова вскочила у садок і поз'їдала щепи молоденькі. Харьк. у. 2) Разъѣсть. Кайдани руки-ноги поз'їдали. АД. I. 94.

Поз'їзджа́ти, джа́ємо, єте, гл. Съѣхать, уѣхать (о многихъ). Були річки — повсихали, були кращі — поз'їзджали. Чуб. V. 540.

Поз'їзджа́тися, джа́ємося, єтеся, гл. Съѣхаться (о многихъ). Та поз'їзджались та пани та стали сумувати. АД. II. 65.

Поз'ї́зджувати, джую, єш, гл. Испортить ѣздой. Вже ж твої ворон-коні та поз'їзджувані. Гол. I. 116.

Позла́зити, зимо, зите, гл. 1) Слѣзть (о многихъ). Декотрі позлазили вниз. Левиц. I. 90. Брати позлазили з дуба. Драг. 340. 2) Взлѣзть (о многихъ). Хлопці позлазили на дерева. Позлазим на дуба та переночуєм. Драг. 340.

Позла́мувати, мую, єш, гл. Сломать (во множествѣ). Якась недобра душа вишеньки мені позламувала. Богодух. у.

Позлега́ти. См. Позлягати.

Позле́жуватися, жуємося, єтеся, гл. Слежаться (о многомъ). У його жупани та позлежувалися. Чуб. V. 735.

Позлива́ти, ва́ю, єш, гл. Слить (во множествѣ). Позливала недоїдки в миску і дає мені їсти. Богодух. у.

Позли́гувати, гую, єш, гл. То-же, что и злига́ти, но о многихъ.

Позлидні́ти, ні́ю, єш, гл. Обѣднѣть. Черном.

Позли́зувати, зую, єш, гл. Слизать (во множествѣ). Сонечко позлизує сніг де з яких горбиків на піску. Кв.

Позли́тка, ки, ж. = Ожеледиця. Вх. Лем. 452.

Позлі́плювати, люю, єш, гл. Слѣпить (во множествѣ).

Позлі́плюватися, люємося, єтеся, гл. Слѣпиться, склеиться (во множествѣ). Тісно посажала паляниці, бач, як позліплювались. Богодух. у.

Позліта́ти, та́ємо, єте, гл. 1) Слетѣть. Кури позлітали з сідала. 2) Взлетѣть. Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б'ються.

Позліта́тися, та́ємося, єтеся, гл. Слетѣться (о многихъ). Чорти… позлітались увечері. Мнж. 127.

Позлі́тка, ки, ж. 1) Позументъ. Уман. у. См. Позлотка. 2) Сусальное золото. Грин. III. 507.

Позло́та, ти, ж. = Позолота.

Позло́тець, тця, м. Мишура, сусальное золото. См. Позлітка. Вх. Лем. 452.

Позлоти́стий, а, е. Золоченый. Із під поли позлотистий недолимок виньмає. ЗОЮР. I. 206. Объ одеждѣ: шитый золотомъ. Слуги в барвах позлотистих гуляють по ринку. К. Досв. 21.

Позлоти́ти, лочу́, ти́ш, гл. = Позолотити. Взіла вона чубок бервінку позлотила. Ез. V. 96.

Позло́тка, ки, ж. = Позлітка 1. Позлотку із чистого коміра воздирає. АД. I. 250.

Позлу́щувати, щую, єш, гл. То-же, что и злу́щити, но во множествѣ.

Позлу́щуватися, щуюся, єшся, гл. То-же, что и злу́щитися, но во многихъ мѣстахъ.

Позляга́ти, га́ємо, єте, гл. = Полягати. Спать позлегаютъ. Чуб. V. 795.

Позмага́ти, га́ю, єш, гл. Одолѣть (многихъ). Сон позмагав усіх.

Позмага́тися, га́юся, єшся, гл. Поспорить, поссориться. За що позмагались? — За масляні вишкварки. Ном. № 3513.

Позмальо́вувати, вую, єш, гл. То-же, что и змалюва́ти, но во множествѣ.

Позма́нювати, нюю, єш, гл. Сманить (многихъ). Ота городська пройда багато дівчат позманювала, щоб ішли в город. Кіев. у.

Позма́хувати, хую, єш, гл. Смахнуть, сместь (во множествѣ).

Позмере́жувати, жую, єш, гл. То-же, что и змере́жити, но во множествѣ.

Позмерза́тися, за́ємося, єтеся, гл. Призмерзнуть другъ къ другу (во множествѣ). Чо́боти позмерза́лися. Промокшая кожа сапогъ замерзла.

Позмива́ти, ва́ю, єш, гл. То-же, что и зми́ти, но во множествѣ. Позмивай лави. Харьк. г. Позмивала дітям голови. Богодух. у.

Позмива́тися, ва́ємося, єтеся, гл. Тоже, что и зми́тися, но о многихъ.

Позмика́ти, ка́ю, єш, гл. Свести судорогой (во множествѣ). Позмикало йому і руки й ноги.

Позми́лювати, люю, єш, гл. Смылить (во множествѣ). Усе мило позмилювали. Богодух. у.

Позмина́ти, на́ю, єш, гл. Смять (во множествѣ). Діти… подушки позминали. Чуб. V. 65.

Позмі́нювати, нюю, єш, гл. Измѣнить