Словарь української мови (1924)/полягати

by Борис Грінченко

◀ полявина

Словарь української мови Борис Грінченко П полягати

полягти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поляга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Ложиться. Чорна хмара полягає, милий милу покидає. Чуб. V. 399. Косарі косять, а трава полягає. Чуб. V. 518. 2) Лечь (о многихъ). Ввесь день весело прогуляли, і п'яні спати полягали. Котл. Полягайте, то оддишемо трохи. Рудч. Ск. I. 92. 3) О хлѣбахъ: вылечь. Ой вернітеся ж, милеє браття, — вже жита поспівають! — „Не вернемся, вже не вернемся, хоч нехай полягають“. Грин. III. 601.