питаться. Пожививсь, як собака мухою. Ном. № 4763. Бджола шукає, де б їй поживитися. Радомысл. у.
Пожи́вність, ности, ж. Пропитаніе, кормъ. Оса не має тепер поживности. Радом. у.
Пожи́вок, вку, м. = Поживність. Щось мало поживку з сієї мухи. Левиц. I. 147.
Пожи́дитися, джуся, дишся, гл. = Пожидовіти.
Пожидові́ти, ві́ю, єш, гл. Ожидовиться, усвоить себѣ еврейскія замашки и пр. К. (Желех.).
Пожиле́ць, льця́, м. Жилецъ, постоялецъ. Мнж. 189. Оттакий пожилець наш! шість місяців прожив та й копійки не дав. Харьк. г.
Пожили́ця, ці, пожили́чка, ки, ж. Жилица, квартирантка. Мнж. 189.
Пожина́ти, на́ю, єш, сов. в. пожа́ти, жну́, жне́ш, гл. Пожинать, пожать. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Взяли мене да й пожали, у снопики пов'язали. Чуб. V. 538.
Пожина́тонькигл. ум. отъ пожинати. Широке поле, жито густеє… Чим же тоє пожинатойки? Чуб. V. 385.
Пожира́ти, ра́ю, єш, сов. в. поже́рти, жеру́, жере́ш, гл. Пожирать, пожрать. Налетіло птаство небесне і пожерло його. Єв. Мр. IV. 4. Жерце́м пожира́ти. Тайно гонять, явно б'ють, підкладають сіті, ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають. Чуб. V. 448. Также: поглощать, поглотить. Щоб тебе сира земля пожерла. Ном. № 3792. Друге (судно) дунайське гірло пожерло. АД. I. 188. Аже тепер правда, правда вже померла, а щира неправда увесь світ пожерла. О. 1861. X. 95. — о́ком, очи́ма. Смотрѣть во всѣ глаза, не сводить глазъ съ кого. Вона вже й оком своїм нас пожерла. МВ. (О. 1862. III. 59). Вона їх очима так і пожерла обох. Г. Барв. 152.
Пожире́ння, ня, с. Пожиранье, пожранье. Грин. II. 350. Переказує якийсь змій цареві, щоб він або три вози золота дав, або старшу дочку на пожирення. Грин. I. 152.
Пожирува́ти, ру́ю, єш, гл. Побаловаться, пошалѣть.
Пожи́ти. См. Поживати.
Пожиткува́ння, ня, с. Пользованіе.
Пожиткува́ти, ку́ю, єш, гл. Пользоваться.
Пожи́тно, нар. Выгодно, доходно.
Пожи́ток, тку 1) Пропитаніе. Дастъ Бог день — дасть і пожиток. Ном. № 79. 2) Житье, достатки. За цього пана у нас стали погані пожитки. Харьк. у. 3) Имущество. Ой беріте ж воли й мажі і ввесь мій пожиток. К. Досв. 83. 4) Прибыль, польза, выгода. Чимало чого учені вигадали на пожиток усім людям. Ком. II. 91.
Пожито́чний, а, е. Полезный. Замуіжний хліб добрий, да не пожиточний. Чуб. II. 121.
Пожито́чно, нар. Полезно.
Пожиття́, тя́, с. Прожитье, прожитокъ. Ставало на пожиття його. Мир. ХРВ. 359. Пиття — пожиття. Ном. № 11668.
Пожича́ти, ча́ю, єш, гл. = Позичати. Поки я була в свого отця, у своєї матусеньки, — не пожичала лусточки хліба, ні ложечки солі; а тепер пожичу і оддати мушу, ізвінчавшись із сим товаришем, пропадати мушу. Чуб. V. 124.
Пожлу́ктати, таю, єш, гл. Выпить (во множествѣ).
Пожма́кати, каю, єш, гл. Скомкать (во множествѣ).
Пожо́вклий, а, е. Пожелтѣвшій. І листя пожовкле вітри рознесли. Шевч. 121.
Пожо́вкнути, кну, неш, гл. Пожелтѣть. Пожовкла, не цвітеш. Гліб. Пожовкло матері у віччу. Мир. ХРВ. 17.
Пожовти́ти, вчу́, ти́ш, гл. Пожелтить.
Пожовті́ти, ті́ю, єш, гл. = Пожовкнути.
Пожовтявий, а, е. Желтоватый. Вх. Лем. 452.
Пожо́га, ги, ж. = Пожега = пожежа. Племена, що одчахнулись під час татарської пожоги. Стор. МПр. 93. Після шведської пожоги… був військовим осаулом оцей самий Дорош. Стор. II. 55.
Пожоло́битися, блюся, бишся, гл. Покоробиться.
Пожува́ти, жую́, є́ш, гл. Пожевать, изжевать.
Пожури́ти, рю́, риш, гл. Опечалить (многихъ). Росказала про своє горе та й пожурила тим нас усіх. Полт.
Пожури́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Шевч. 7. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться. Чуб. V. 1012. 2) Опечалиться (о многихъ). Пожурилися всі, — такі сумні сидять. Харьк. Пожурились наші чумаченьки. Рудч. Чп. 91.
