Подима́ти, ма́ю, єш, гл. Повѣвать. Буде вітрець подимати. АД. I. 64.
Поди́мне, ного, с. Подать отъ дыму. Взяли подимне од дворів. Котл. Ен. IV. 58.
Поди́мок, мку, м. Подниманіе? Вѣяніе? Золотий золотничок, чого ти забився, із міста звалився? чи ти з подимків, чи ти з подівків? Чуб. I. 129.
Поди́мщина, ни, ж. = Подимне.
Поди́на, ни, ж. Низменная мѣстность, иногда заливаемая водой. Ой вийду я на могилу та погляну на подину: на подині вогонь горить, коло вогню турок сидить. Нп.
Подира́ти, ра́ю, єш, гл. Драть, рвать. Переносно: ругать. Як бере, то свого батька дере, а як віддава, то твого подира. Ком. П. № 346.
Подирбати, (баю, єш? ), гл. Потрясти, подергать. Вх. Лем. 451.
Подирча́ти, чу́, чи́ш, гл. Подребезжать.
По́дих, ху, м. Дыханіе; дуновеніе. К. ХП. 23. Гріє їй своїм подихом руки. Г. Барв. 537. Подих ночної прохолоди. К. МХ. 21.
Поди́хати, хаю, єш, гл. Подышать.
Подиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. подихну́ти, ну́, не́ш, гл. Повѣвать, повѣять. Тільки одна труба, та й та димовая, а з тиєї труби димно подихає. Чуб. V. 342. Наш вік — мов вітерець, що стиха подиха́є. К. Псал. 319.
Подича́віти, віємо, єте, гл. Одичать (о многихъ).
Поді́бний, а, е. 1) Подобный, похожій. 2) Пригожій, красивый. 3) Годный.
Поді́бність, ности, ж. Сходство. Желех.
Поді́бно, нар. 1) Красиво, къ лицу. Дивися, ненько, чи хорошенько, чи хорошенько і подібненько. Чуб. III. 302. 2) Вѣроятно. Що ти, милий, думаєш-гадаєш, подібно-сь мене покинути маєш. Нп. Ум. Подібне́нько.
Подіва́ти, ва́ю, єш, гл. Дѣвать (многое). Ой брат сестрицю росплітав, де ж тії упльоти подівав? Мет. 205.
Подіва́тися, ва́ємося, єтеся, гл. Задѣваться (во множествѣ). А коні не знати де подівались. Рудч. Ск. I. 112.
Поді́вок, вку, м.? Быть можетъ: підвівок — подвѣваніе, подвѣяніе? Золотий золотничок, чого ти забився, із міста звалився? чи ти з подимків, чи ти з подівків? Чуб. I. 129.
Подівува́ти, ву́ю, єш, гл. Пожить дѣвушкой. Г. Барв. 105. Вона таки подівувала.
Поді́й, до́ю, м. Удой, молоко. Дай нам свого подію (подою?). Вона (ведмедиця) їм удоїла. Він узяв те молоко і поїхав. Грин. I. 158.
Поді́л, до́лу, м. 1) Низменное мѣсто, низменность. Вас. 206. Ой ходила, подруженьки, з гір на поділ. Мет. 130. Заграли коники на подолі. КС. 1883. II. 388. 2) Подолъ женской рубахи. Чуб. VII. 427. Не цвіла калинонька ік Петру, да зацвіла калинонька ік Різдву — а в мого свекорка у коморі, а в мене молодої у подолі. Нп. Чаще во мн. ч. подо́ли. В подолах мережки. Грин. III. 136. Тим же вона мабуть горда, що в подолях лиштва. Чуб. V. 170. Ум. Поді́лок, поді́лочок. О. 1861. XI. 10. А на тії Бондарівні в поділках мережка. Грин. III. 614. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва. Чуб. V. 165.
По́діл, лу, м. 1) Раздѣлъ; дѣлежъ. Нехай би їм без поділу усе, що ми з тобою придбали на віку. О. 1861. VIII. 18. Поділ у них іде, дак ще сварки за землю. 2) Разверстка, размежеваніе. 3) Въ ариѳм.: дѣленіе. К. Гр. 100. Кон. Ар. 2.
Поділи́ти, ся. См. Поділяти, ся.
I. Поді́лля, ля, с. Часть, доставшаяся въ надѣлъ.
II. Поді́лля, ля, с. Низменная мѣстность.
I. Поді́лок, лку, м. Ум. отъ поді́л.
II. Поді́лок, лку, м. Надѣлъ. Поділку у їх по дві десятині. Константиногр. у.
Поділо́м, нар. По частямъ. Радом. у.
Поді́лшливий, а, е = Подільчивий.
Поді́льчивий, а, е. Подѣльчивый, готовый уступить.
Поді́льчивість, вости, ж. Подѣльчивость, готовность уступить.
Поділю́щий, а, е = Подільчивий. Вона у вас гарна: трудяща і поділюща. Г. Барв. 132.
Поділя́ти, ля́ю, єш, сов. в. поділи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Мнж. 103. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Драг. 339. Благослови, Боже… коровай поділити. Мет. 202. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. Кв. 2) Въ ариѳм.: раздѣлить. Кон. Ар. 97.
Поділя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. поділи́тися, лю́ся, лишся, гл. Дѣлиться, раздѣлить между собой. Мнж. 87. З ними щоденним добром поділяюсь. К. Дз. 230.
