Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/235

Ця сторінка вичитана

воюю і силою царівну візьму. Рудч. Ск. II. 85.

Повпива́тися, ва́ємося, єтеся, гл. 1) Упиться (о многихъ). Найшли горілку і повпивались. Чуб. II. 362. І ми таки повпивались, особливе пан. Стор. II. 26. Повпивались були його поезією. К. (Хата. VIII.). 2) Впиться (во множествѣ). Дві чорні брови, мов дві чорні п'явки, повпивалися над очима. Мир. ХРВ. 6.

Повпиха́ти, ха́ю, єш, гл. Втолкнуть, впихнуть (многихъ). Повпихала обох швидче в хату та й двері причинила. Харьк.

Повпова́ти, ва́ю, єш, гл. Понадѣяться. На кого ти, Химочко, повповала, що ти собі Марочка сподобала? Грин. III. 460.

Повпро́хуватися, хуємося, єтеся, гл. Упросить кого впустить въ хату (многихъ). Повпрохувалися в хату погрітись. Волч. у.

Повпряга́ти, га́ю, єш, гл. Запрячь (многихъ). Ох вони стали, воли помазали, сірі воли повпрягали. Чуб. V. 1051.

Повпуска́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Впустить (многихъ). Моли б вже швидче роскопали, тоді б у рай нас повпускали. Шевч. 2) Опустить (многихъ). Викопали яму під причілком, поставили води й їсти всього і їх туди повпускали. Рудч. Ск. I. 117.

Повру́нюватися, нюємося, єтеся, гл. Густо зазеленѣть, хорошо взойти. Поврунювались жита.

Повруча́ти, ча́ю, єш, гл. Поручить (многихъ). Нащо ж ви, таточку, сиріт накидали і кому ж ви їх повручали? Мил. 186.

Повряжа́ти, жа́ю, єш, гл. Нарядить (многихъ). Там стоять коні да посідлані і парубочки повряжані. Чуб. III. 115.

Повряжа́тися, жа́ємося, єтеся, гл. Нарядиться (о многихъ).

Повря́жувати, жую, єш, гл. = Повряжати. Дівчата повряжувані. Харьк. Церкви золоті та повряжувані. Зміев. у.

Повря́жуватися, жуємося, єтеся, гл. = Повряжатися.

Повсаджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Повсаджувати. Повсаджав їх до темниці. Драг. 260.

Повса́джувати, джую, єш, гл. Усадить, посадить (многихъ).

Повса́джуватися, джуємося, єтеся, гл. Усѣсться (о многихъ).

Повса́жуватися, жуємося, єтеся, гл. = Повсаджуватися. Тілько що ті повсажувались, аж та дітвора, що бігам круг церкви, сюди ж присипала. Кв.

Повсегда́, повседа́, нар. Всегда. Лохв. у.

Повсиха́ти, ха́ємо, єте, гл. Усохнуть (во множествѣ). Як з тобою спізнавались, сухі дуби розвивались, як любитись перестали, однолітки повсихали. Чуб. V. 62. Були річки, — повтікали, були ставки, — повсихали. Чуб. V. 540.

Повсіча́сний, а, е. Всегдашній, постоянный, вѣчный. Нема… не переходячого на божому світі, нема повсічасного, навічного — або перейде, або привикнеш. МВ. (КС. 1902. X. 149.)

Повска́кувати, куємо, єте, гл. Вскочить, впрыгнуть во что (во множествѣ). Рудч. Ск. II. 133.

Повсо́люватися, люємося, єтеся, гл. Просолѣть (во множествѣ).

I. Повстава́ти, таємо́, єте́, гл. Встать (во множествѣ). Старі діди стояли повстававши. К. Іов. 61. Ото гарненько повстававши, помолились до церкви Богу. Кв. Вранці Бог, св. Петро і св. Миколай повставали. Драг. 111. 2) Высадиться. На землю з човнів повстававши, спитавсь, чи є що їсти їм. Котл. Ен.

II. Повстава́ти, таю́, є́ш, сов. в. повста́ти, ста́ну, неш, гл. 1) Возставать, возстать, возмутиться. При Хмельницькому одностайне за Вкраїну повстали. К. ЧР. 11. 2) Подниматься, подняться. Над зеленими ярами повстав легесенький туман. Левиц. I. 120. Галас повстане. 3) Возникать, возникнуть. Те, що повстало з самого життя народнього. О. 1861. IX. 181.

Повставля́ти, ля́ю, єш, гл. Вставить (во множествѣ). Іди ж повставляй (очі), щоб вони мені бачили. Чуб. II. 306.

Повста́нець, нця, м. Инсургентъ.

Повста́ння, ня, с. Возстаніе. Левиц. I. 146.

Повсти́на, ни, ж. Кусокъ, штука войлока. Мкр. Г. 38. Положіт її на теплу і суху повстину. Мкр. Н. 5.

Повсти́ще, ща, с. У гребенщиковъ: кусокъ сукна на доскѣ, о который труть гребенку при ея полировкѣ. Вас. 163.

По́встка, ки, ж. Войлочная подкладка на внутренней части хомута, лежащей на шеѣ лошади. Вас. 159.

Повстріча́ти, ча́ю, єш, гл. Встрѣтить. По городу тоді гуляла, коли троянців повстрічала. Котл. Ен.

Повстріча́тися, ча́ємося, єтеся, гл. Встрѣтиться. Біг кіт із села, а лисичка із лісу, да й повстрічались вони. Рудч. Ск. I. 22.

Повстро́млюватися, лююся, єтеся, гл.