Плеска́на, ної, ж. Родъ кушанья: куски гречишной лемі́шки, обсыпанные истолченнымъ коноплянымъ сѣменемъ и изжаренные. Маркев. 159.
Плеска́нка, ки, ж. 1) Глиняная посуда, родъ большой фляжки для водки въ видѣ плоскаго круга съ горлышкомъ; носится на шнуркѣ черезъ плечо. Шух. I. 270. 2) Пле́сканка си́ру. Кругъ сыру. МУЕ. III. 47.
Плеска́ння, ня, с. 1) Хлопаніе въ ладоши. 2) Выдѣлываніе ковриги хлѣба. Чуб. I. 267. См. Випліскувати 2.
Плеска́ти, щу́, щеш, гл. 1) Плескать. А нащо було плескати на його водою? 2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще. Лукаш. 125. 3) = Випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста! Харьк. 4) У кузнецовъ: клепать. Сумск. у. 5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду? 6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак. О. 1862. VI. 44.
Плеска́тий, а, е. Плоскій, приплюснутый. Вас. 148. Такий плескатий, як от корж. Ком. I. 29.
Плеска́тися, щу́ся, щешся, гл. Плескаться. Плескалась рибка на воді. О. 1861. I. 97.
Плеска́ч, ча́, м. 1) Родъ круглаго хлѣба съ плоскими поверхностями. Напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів. Г. Барв. 130. 2) Шлепокъ. Надавала йому, ворожому синові, плескачів у спину, щоб не висижувавсь у хаті та йшов на роботу. Новомоск. у.
Плеско́ватий, а, е. Сплюснутый, плоскій. НВолын. у. Мил. 16.
Плесно́, на́, с. Плесна, плюсна, metatarsus. Константиногр. у. Вх. Зн. 50. Желех. Пле́сна. Плесневыя кости. НВолын. у.
Плесну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ плескати. 1) Плеснуть. Взяв горілку, вихилив та й плеснув під стелю. Г. Барв. 210. 2) Хлопнуть въ ладоши. Плеснула рученятами.
Плесну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Одн. отъ плескатися. Плеснуться. Плеснулася вода з глечика. Риба плеснулася.
Пле́со, са, с. 1) Озеро по теченію рѣки, сильно расширенное мѣсто рѣки, чистое, незаросшее, съ тихимъ теченіемъ. Шух. I. 6. Коломак… літом пересихає, тільки зостаються плеса. О. 1861. VIII. 93. Поміст вилискувався, як замерзле плесо. Стор. МПр. 74. 2) Грядка четвероугольной формы. Харьк. Як оце плесо захарастили редькою. Зміев. у. Плесо огірків, капусти. Лебед. у. Ум. Плісце́. Константиногр. у.
Плести́, ту́, те́ш, гл. 1) Плесть. Дівочки та віночки та плестимуть. Мет. 154. Плетуть сітки та на твої дітки. Нп. 2) Вязать. Плести панчохи. 3) Вить. Плете… вірьовки. Г. Барв. 14. 4) — лозу́. Родъ дѣтской игры: дѣти становятся въ два ряда лицомъ къ лицу, всѣ пары vis-a-vis берутся за руки; крайняя пара проходитъ подъ руками всѣхъ и становится съ противоположнаго конца, за ней слѣдующая и т. д., — подражаніе выплетанію изъ лозы какой нибудь вещи. КС. 1887. VI. 480.
Плести́ся, ту́ся, те́шся, гл. 1) Плестись. Як густо сей личак плівся. 2) Заплетаться: Згадай мене, ненько, в суботу пізненько, як дівчата помиються й плетуться дрібненько. Грин. III. 559.
Плете́ник, ка, м. Крендель. Угор.
Плетени́ця, ці, ж. 1) Плетенка. 2) Особаго рода фигуры при игрѣ въ шу́ма. Ой нумо, нумо у шума гуляти, шума заплітати! Заплетем плетеницю. Грин. III. 103.
Плети́ця, ці, ж. — біла. Рыба Luciscus rutilus. Шух. I. 24.
Плеті́нка, ки, ж. 1) Вязаная шерстяная рукавица, которая вкладывается въ кожаную. Лебед. у. 2) Свитая, сплетенная мѣдная проволока, употребляемая при украшеніи деревянныхъ издѣлій инкрустаціями и пр. Шух. I. 273, 280, 277. 3) Родъ вышивки. Шух. I. 155, 156.
Плеті́ння, ня, с. 1) Плетеніе. 2) Вязаніе.
Плеті́нь, тня́, м. Плетень. Заплітайся, плетінь, заплітайся, завивайся, труба золотая. Мет. 295.
Пле́тка, ки, ж. Сплетня. Плетка слухаць не будеме. Гол. III. 261.
Плетю́га, ги, ж. Лгунъ. Угор.
Плетю́х, ха, м. Раст. Lycium barbarum. Вх. Пч. I. 11.
Пле́тянка, ки, ж. 1) Огороженный источникъ (крини́ця). Желех. 2) Сплетенная изъ соломы лента, изъ которой сшивается потомъ шляпа. Гол. Од. 56.
Пле́хатися, хаюся, єшся, гл. Тащиться, идти съ трудомъ. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Плеца́нка, ки, ж. Рубаха безъ складокъ около воротника. Вх. Зн. 50.