Словарь української мови (1924)/випліскувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випліскувати
Берлін: Українське слово, 1924

Виплі́скувати, кую, єш, сов. в. ви́плескати, каю, єш, одн. в. ви́плеснути, ну, неш, гл. 1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?… Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Г. Барв. 540. Галька допила і ще виплеснула на стелю, приказуючи: Оттак наші вибрикуйте. Г. Барв. 39. 2) Только сов. и несов. в. О хлѣбѣ: дѣлать, сдѣлать изъ тѣста ковригу хлѣба, перебрасывая ее въ рукахъ и хлопая по тѣсту ладонью. Перш виплещи добре хліб, а тоді вже і в піч сажай.