282. КС. 1889. V. Сумцовъ, № 21—22. 2) То-же, что и полотнянка, но длинная и безъ таліи. Гол. Од. 44. 3) Родъ бѣлаго платка, по формѣ похожаго на широкое полотенце, — имъ покрываются лемчанки. Гол. Од. 76. 4) Простыня. Угор. Ум. Пла́хі(о)тка. Г. Барв. 227. Плахотка-червчаточка. Шевч. 375.
Плахти́на, ни, ж. = Плахта, также небольшая или плохая пла́хта. Г. Барв. 451.
Плахтяни́й, а́, е́. Изъ плахти сдѣланный, къ ней относящійся.
Плац, цу, м. 1) Вообще мѣсто и въ особенности, гдѣ прежде было жилье. Чуб. VI. 304, 404. 2) Площадь. Грин. II. 75.
Плач, чу́, м. Плачъ.
Плачи́нда, ди, ж. Родъ слоеной лепешки. Славяносерб. у.
Плачли́вий, а, е. 1) Плаксивый. 2) Плачевный.
Пла́чний, а, е. Плачевный, скорбный, жалостный. Матка під кряжем стояла, плачним гласом вимовляла. Грин. III. 151.
Пла́чно, нар. Хочется плакать. Так мені їх жалко стало, аж плачно. Пирят. у.
Плачу́щий, а, е. Плачущій. І пригадалася йому та дівчина плачуща. МВ. (О. 1862. I. 75).
Плашкува́тий, а, е. О дровахъ: изъ широкихъ полѣнъ, плахъ. Дріва шишкуваті. Вх. Зн. 50.
Плащ, ща́, м. Плащъ. Ліг під ліжком, а плащ покинув на ліжку. Чуб. II. 215.
Плащани́ця, плащени́ця, ці, ж. 1) Плащаница, изображеніе на полотнѣ положенія во гробъ Спасителя. За чужую крівавицю купив у церкву плащеницю. Ном. № 13556. 2) Родъ писанки съ равностороннимъ четырехконечнымъ крестомъ въ орнаментѣ. КС. 1891. VI. 371.
Плаще́чок, чка, м. Ум. отъ плащок.
Плащи́на, ни, ж. Плащъ плоховатый. Я скинув мою дранкову плащину. Федьк.
Пла́щок, щка́, м. Рубашка безъ рукавовъ, въ которую одѣваютъ дитя до перваго причащенія. Мил. 29. Ум. Плаще́чок. Мил. 29.
Плащува́тий, а, е. Одѣтый въ плащъ (о цыганахъ). Плащуваті цигане.
Плева, ви, м. Названіе тощаго вола съ расходящимися рогами. КС. 1898. VII. 47.
Пле́каний, а, е. Заботливо, нѣжно воспитанный. Уман. у.
Плеката́рка, ки, ж. Кормилица. Ум. Плеката́ронька. Гол. II. 82.
Плека́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Холить, нѣжить, культивировать. Ой косо, косо, жаль мі тя: не рік я тебе плекала. Гол. II. 634. 2) Кормить грудью. Угор.
Плека́чка, ки, ж. Мамка, кормилица, нянька. Угор.
Плеку́н, на, м. Ягненокъ безъ матери, вскармливаемый козою. Херс.
Племе́нник, ка, м. = Небіж.
Племе́нниця, ці, ж. = Небога.
Племі́ння, нів, с. мн. Племена. Встрѣчено у Кулиша. Великі й дрібненькі племіння й народи. К. Дз. 231.
Пле́мня, ня и мени, с. = Плем'я. Одна дорога до отця, до матки, а друга дорога до роду, до племня. Грин. III. 594.
Пле́мфа, фи, ж. = Пинхва. Племфи дали. КС. 1882. XII. 625.
Плем'я́, м'я́ти, с. Племянникъ или племянница. Употр. преимущ. во мн. ч.: плем'я́та. Дивись: шишок уже нема, а треба ще братам, плем'ятам, хрещеній матері, кумам… Алв. 36.
Пле́м'я, м'я и мени, с. 1) Племя, поколѣніе, родъ, потомство. Иногда объ одномъ лицѣ въ значеніи родственникъ. Приїздить він до дядька, а дядина побачила та й кае: „це ж наше плем'я їде“. Мнж. 59. 2) Племя, народъ. В ті давні часи український народ жив невеличкими племенами. Левиц. Перші кн. 5.
Плени́да, ди, ж. = Планида. Г. Барв. 319.
Плени́ця, ці, ж. 1) Надвое распиленный стволъ строевого дерева. Вх. Зн. 50. Желех. 2) = Планиця. 3) Заключеніе? Знайшов тя у темниці, сказав єси: „Устань, Петре, й ступай з плениці“. Чуб. I. 166.
Пленіпоте́нт, та, м. Довѣренное лицо, уполномоченный, повѣренный. Панський пленіпотент. К. ПС. 5.
Пле́нтати, таю, єш, гл. 1) Путать ногами, плестись. Манив до себе дитину, а воно з другого кінця лави, перебіраючи ручками і держучися за лаву, плентало ніжками та реготалося, ідучи до батька. Г. Барв. 165. 2) О ребенкѣ: двигать ручками. Воно мені, малеє, плентає рученятами, — гу, каже. Г. Барв. 119.
Пле́нтатися, таюся, єшся, гл. Плестись, тащиться; шляться. Г. Барв. 357. Плентався і по тій землі, де вже от-от край світа. Стор. МПр. 168.
Плескави́ця, ці, плесканка, ки, ж. Рыба Abramis (Blicca) argyrolenca. Вх. Пч. II. 18.
