Петру́шечка, ки 1), Ум. отъ петрушка. 2) Родъ узора въ вышивкѣ. Г. Барв. 216.
Петру́шка, ки, ж. 1) Раст. петрушка, Petroselinum sativum. ЗЮЗО. I. 131. Цибулькою позначила, петрушкою притрусила. Чуб. V. 796. 2) — соба́ча. Раст. Aethusa Cynapium L. ЗЮЗО. I. 110.
Петрушко́вий, а, е = Петрущаний. Петрушко́ва у́ставка. Уставка съ особаго рода узоромъ. Kolb. I. 48.. См. Петрушечка 2.
Петру́ща́ний, а, е. Петрушечный.
Петьмо́, ма́. Пятно. Дала керсетку Ганні надіти, а вона в щось і вробила, — тепер увесь перед у пе́тьмах. Черниг. у. Хустка лежала довго не розгортана, так чисто вся пе́тьмами побралась. Черниг. у. Яйця наче всі чисті були, а тепер на одному яке петьмо жовте. Черниг. у.
Пец меж. = Пуць. Коршак ле́тає, ле́тає, а далі пец на землю. Радомысл. у.
Печа́лити, лю, лиш, гл. Печалить. Не хороше ти отце робиш, Іване, печалиш батька. Федьк.
Печа́литися, люся, лишся, гл. Печалиться = Журиться. Грин. III. 390. Чуб. V. 305.
Печалови́тий, а, е. Печальный. А тут хто й стрінеться — понурий, неговіркий, печаловитий. МВ. I. 44.
Печа́лування, ня, с. Скорбь, печаль.
Печа́лувати, лую, єш, гл. = Печалуватися. Як лягав спати, то найгірш печалував, що не віддав груші. Св. Л. 207.
Печа́луватися, луюся, єшся, гл. Скорбѣть, печалиться.
Печа́ль, лі, ж. Печаль. Журба-печаль з ніг валяє. Грин. III. 392. Лучче ж умерти, ніж з немилим жити, сохнути з печалі, що-дня сльози лити. Мет. 71.
Печа́рка, ки, ж. = Печериця. Угор.
Печа́тати, таю, єш, гл. 1) Прикладывать печать. 2) — труну́. Закрывать, закрыть для погребенія гробъ. См. Запечатувати 2.
Печа́тка, ки, ж. Ум. отъ печать.
Печа́ть, ти, ж. Печать. Чуб. II. 272. Ум. Печа́тка.
Пече́ний, а, е. 1) Печеный. Печені́ший. Болѣе выпеченный. Давайте оте хлібеня, — те печеніше. Черниг. г. 2) Жареный. Печене порося. Рудч. Ск. I. 169. Чорнявая, білявая на вечерю просить; а додому на вечерю, на рибу печену. Чуб. V. 316. 3) Пече́не, ного = Печеня. Поскачуть коло мене, поки візьму я в рот хоч страву, хоч печене. Г.-Арт. (О. 1861. III. 84).
Печени́на, ни, ж. = Печеня. Угор.
Печени́ця, ці, ж. Сушеные яблоки или груши. Угор.
Пече́ня, ні, ж. Жаркое. Грин. III. 583. АД. I. 50. Нам перцю тепер треба пересипати печеню. Нп. З голови печеня, а з ніжок добрий борщик. Чуб. V. 1142. Носили у ночвах печеню, шматками покраяну. Кв.
Пече́ра, ри, ж. Пещера. Живуть вони по ямах, по байраках, між скелями в печерах сумовитих. К. Іов. 63. 2) Подмывъ въ рѣкѣ подъ берегомъ, нора въ берегу. Браун. 6. Раки живуть по печерах.
Печери́ця, ці, ж. Грибъ Agaricus campestris L, шампиньонъ. ЗЮЗО. I. 110.
Пече́рник, ка, м. Житель пещеры; пещерникъ, отшельникъ. Сплять святі печерники в гробах. К. ДЗ. 156.
Пече́рній, я, є. Пещерный. Темнота печерня. К. МБ. XII. 262.
Печерува́ння, ня, с. Ловля раковъ руками въ ихъ норахъ.
Печерува́ти, ру́ю, єш, гл. — ра́ки. Ловить руками раковъ въ ихъ норкахъ.
Пече́ря, рі, ж. = Печера.
Пе́чиво, ва, с. 1) Печеніе. Оце увесь хліб одного печива. Біг дасть до пе́чива — нѣтъ пока. Мнж. 167. Дайте милостини Христа ради! — Бог дасть, — до печива. 2) Хлѣбъ одного печенія? Печиво хліба спечемо. Грин. III. 104. Паляниця — забудька, що з усього печива сама зосталася в печі забута. Ном. № 259.
Печи́на, ни, ж. Кусокъ кирпича, глины, отпавшій въ печкѣ. Грин. III. 86. Лежить нелюб у постелі, як печина у попелі. Мет. 260. Сіль тобі в вічі та вода та печина в зуби — бранное пожеланіе. ХС. III. 49.
Печи́хвіст, хвоста, м. Вертопрахъ, шалопай.
Пе́чище, ща, с. 1) Дно печи. Черном. 2) Мѣсто, гдѣ была печь, а послѣ разрушенія дома осталась глина и кирпичъ. 3) Выжженное сонцемъ мѣсто. Черк. у.
Печі́льниця, ці, ж. Женщина, пекущая хлѣбъ. Не вмію я пасок пекти. Бач, яка я печільниця, що треба показувать. Славяносерб. у.
Печі́нка, ки, ж. Печень. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. Бра́ти за печінки́. Пронимать, трогать. Ясь бігав по хаті та кричав. Його знать брало за печінки. Левиц. I. 486. В печінка́х сиді́ти. Надоѣсть, опротивѣть. Уже ти мені в печінках сидиш з своїми витребенька-
