Перста́ч, ча́, м. — золотник. Раст. Potentilla aurea. Шух. I. 20.
Перстене́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ перстень. 2) Раст. Cuscuta epilium. Вх. Пч. II. 31.
Персте́ник, ка, м. Ум. отъ перстінь.
Перстени́на, ни, ж. Перстень. Шкода моєй перстенини, що їй дурень носить. Гол. IV. 456.
Пе́рстень, перстінь, теня и рсня, м. 1) Перстень, кольцо. Ой іскиньте золот перстень із мизинця пальця. Мет. 19. Береш перстень, дай мі слово, люблю в світі тя єдного. Чуб. V. 97. Перстні дорогії. Рудч. Ск. 2) Часть косы. См. Коса 1. Шух. I. 169. Ум. Персте́ник, персте́ничок, персте́нчик, перстене́ць, перстіне́ць. О. 1862. IV. 34, перстіно́к. АД. I. 43, пе́рстник, пе́рстничок. Чуб. III. 394. Моя біла ручка у перстничку. Мил. 89.
Перстіне́ць, нця́, м. Ум. отъ перстінь.
Перстіно́к, нка́, м. Ум. отъ перстінь.
Пе́рстінь. См. Перстень.
Пе́рстка, ток, мн. Ум. отъ перста.
Пе́рстник, ка, пе́рстничок, чка, м. Ум. отъ перстень.
Персть, ти, ж. Земля. Віл гребе і сам на себе персть мече. Ном. № 9742. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора безрідного ховали. АД. I. 249.
Пе́рський, а, е. Персидскій. Засвітила звізда перському царьові. Гн. I. 63.
Пе́рти, пру, преш, гл. 1) Переть, напирать; гнать. Як забрала своє військо, як заняла ті коні, як узяла перти — вигнала з води. Рудч. Ск. I. 88. 2) Двигаться, идти. Все дальш у пекло пру та пру. Стор. МПр. 47. Як комашня пруть на Запорожжє. Стор. МПр. 115. 3) Выпирать, выпереть. Задихавшись, мов з його перло дух. Г.-Арт. (О. 1861. III. 84)
Пе́ртися, пру́ся, пре́шся, гл. Переться, напирать, лѣзть. В німецькі землі, у чужії претеся знову. Шевч. 211. Та співаю, щоб та печаль не перлася, як той москаль. Шевч.
Перть, ти, ж. Тропинка, по которой гоняютъ овецъ. Вх. Зн. 48.
Перу́н, на́, м. 1) Громъ. Бодай тебе перун забив темненької ночі. Чуб. V. 1092. 2) Перунъ, божество древнихъ славянъ. Левиц. Світ. 7.
Пе́рхати, хаю, єш, гл. Порхать. Желех.
Перхну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Побѣжать. Де та сила візьметься, — знов перхну так, що аж залускотить. МВ. (КС. 1902. X. 151.) 2) Набѣжатъ, наѣхать многимъ. Та й справді перхнуло до нас гостей, — як на погориджу. МВ. (О. 1862. III. 40).
Перцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Очень энергично что либо дѣлать, чего либо требовать. А він по тій ріллі з конякою перцює, біга. Лубен. у. Вже не даремне батько так перцювали, щоб її (подушку) покласти їм у голови. Грин. II. 186. Та ну бо! й почне з-за Ядама гнути. Росказав би мерщій, що́ там, та й край, — перцює стара. Грин. II. 167. 2) Дѣлать строгій выговоръ, ругать. Мнж. 189.
Перч, ча, м. Некастрированный козелъ. Херс. г.
Перчакі́вка, ки, ж. Перцовка, водка настоянная на перцѣ. Чуб. I. 118. Давайте лиш, млинців гарячих, а я ось пошаную гостей перчаківкою. К. ЧР. 247.
Пе́рчик, ку, м. Ум. отъ перець.
Перчи́на, ни, ж. Зерно, перца. Мнж. 146. Ум. Перчи́нка.
Перчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Перчить, посыпать перцемъ. Чим ми їм будем солити? Чим ми їм будем перчити? О. 1862. IV. 19.
Пе́рчити, чу, чиш, гл. О козлахъ: оплодотворять самку. Цапи… перчать кози, від чого ті стають кітні. Шух. I. 211.
Перш, пе́рше, нар. 1) Прежде, ранѣе. Дівчинонька мила перш мене любила. Чуб. V. 168. Вона теє перше його зачувала. Макс. Ой чом тепер не так, як перше було. Чуб. III. 417. 2) Сначала, сперва, прежде. Перш воно так і було, а далі почав усе більш та більш приганяти до роботи. Грин. II. 233. Перше літа пролетіли як дощова хмара, а тепера надо мною якась божа кара. Чуб. V. 361.
Пе́рший, а, е. Первый. Перша чарка, перша палка. Ном. У першому садочку соловей щебече. Чуб. V. 459.
Першина́, ни́, ж. Первинка. Хиба ж це мені першина вареники ліпити? Сквир. у. Ум. Перши́нка.
Пе́ршість, шости, ж. Первенство.
Пер'я́н, на́, м. = Перістий віл. См. Перістий 1. КС. 1898. VII. 42.
Пес, пса, м. Песъ, собака. Добрий пес луччий, як злий чоловік. Ном. № 2356. Бреше мов пес. Ном. Ви́брав му пса. Выругалъ, выбранилъ. Галиц. Фр. Пр. 157. Ум. Пе́сик, пе́сичок.
Песеня́, ня́ти, с. Щенокъ, собачка. Рудан. I. 65. Вх. Зн. 14.
