Словарь української мови (1924)/перець

by Борис Грінченко

◀ перецмокати

Словарь української мови Борис Грінченко П перець

перечасувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пе́рець, рцю, м. Раст. а) перецъ, Piper. З перцем чи не з перцем, іно щоб з добрим серцем. Ном. б) — соба́чий. Polygonum Hidropiper L. ЗЮЗО. I. 132. 2) Да́ти пе́рцю. Вздуть, дать трепку. 3) Зли́дні та ще з пе́рцем. Голь съ претензіями. Ум. Пе́рчик. Несу перчику, венберю на свою любу вечерю. Грин. III. 539.