Перекаба́титися, ба́чуся, тишся, гл. Перекувыркнуться. Вх. Зн. 47.
Пере́каз, зу, м. Пересказъ; передача на словахъ. 2) Преданіе. Забула історичні перекази. Левиц. I. 258. Віри і звичаїв і предківських переказів зреклись. К. ПС. 94. Всячину переказом знає, — т. е. по преданію. Г. Барв. 310.
Переказа́ти. См. Переказувати.
Перекази́тися, зю́ся, зишся, гл. Перебѣситься.
Перека́зувати, зую, єш, сов. в. переказа́ти, жу́, жеш, гл. 1) Пересказывать, пересказать, разсказать. Усього й переказати не можна. Кв. 2) Передавать, передать на словахъ. Перекажу я свому роду хоч чорненькою вороною. Чуб. V. 684. Перекажіть дівоньці: нехай мене не любить. Чуб. V. 415. Він їй переказує поклона. Переказувала мати, щоб ти прийшла до неї. 3) Говорить, сказать все одно за другимъ, называть, назвать одно за другимъ. Та вже нема й казок, усі переказав, — лягаймо спати. Подаруй, каже чорт, мені те, що в тебе дома єсть. Вже царь переказав все, що було в його найкращого, а чорт все каже: ні! Рудч. Ск. I. 116.
Перекаламу́тити, чу, тиш, гл. 1) Возмутить, помутить. Перекаламутила воду. 2) Возмутить. Перекаламутили людей.
Перекаламу́титися, чуся, тишся, гл. 1) Помутиться. 2) Возмутиться.
Перекалата́ти, та́ю, єш, гл. Перезвонить во всѣ колокола.
Пере́калка, ки, ж. Грязные рвы, ручьи поперекъ дороги. Полт. Харьк. Екат. Мнж. 188.
Пере́калок, лка, м. = Перекалка.
Перека́постити, щу, стиш, гл. Изгадить, окончательно испортить.
Перекатува́ти, ту́ю, єш, гл. Перемучить (многихъ).
Переквили́ти, лю́, лиш, гл. Перестать квили́ти.
Переквітува́ти, ту́ю, єш, гл. Отцвѣсть. Уже жито переквітувало. НВолын. у.
Перекива́ти, ва́ю, єш, гл. Кивать дольше чего либо. Пальцем не перекивать. Ном. № 7731.
I. Перекида́ти, да́ю, єш, сов. в. переки́дати, даю, єш, гл. Перестраивать, перестроить. Ми свою хату переки́дали. Треба по весні винбарь перекида́ти. Черниг.
II. Перекида́ти, да́ю, єш, сов. в. переки́нути, ну, неш, гл. 1) Перебрасывать, перебросить, перекидывать, перекинуть. Нехай би бив, а то й через тин хотів перекинуть. Ном. Ні сплисти, ні збрести, ні очима перекинути. Чуб. V. 549. Перекинь його (перстінь) з однії руки на другу. Чуб. II. 54. 2) Опрокидывать, опрокинуть. Глечик перекинула. 3) Перестраивать, перестроить. Через рік батьківську хату перекинули. Мир. ХРВ. 167. 4) Превращать, превратить, оборотить во что. Опинившись на тім боці, вп'ять він і сам перекинувся, і жінку перекинув, зробилися людьми. О. 1862. IX. 106. 5) Давать, дать что либо. Я тобі за те що небудь перекину. О. 1862. I. 39.
Перекида́тися, да́юся, єшся, сов. в. переки́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Перебрасываться, переброситься, перекидываться, перекинуться. Кину через тин камінь, а він і не перекинувся, по сей бік упав. 2) Опрокидываться, опрокинуться. Човен перекинувся. 3) Перекидываться, перекинуться, кувыркаться, перекувыркнуться. Дівча гуляє на приспі і Рябко перекидається перед ним. Г. Барв. 214. 4) Переходить, перейти (на чью сторону). Од своїх одкинувся, до чужих перекинувся. Перекинулись до поляків такі українські велетні, як Жовковські, Ходкевичі. Морд. II. 7. 5) Переправляться, переправиться, переѣхать. Дайте нам човна, ми тільки перекинемось на той бік. Не забаришся через жита перекинуться. 6) Смѣняться, смѣниться, перебывать. По Хмельницькому уже три гетьмани перекинулось. 7) Превращаться, превратиться во что, оборотиться. Ото змій перекинувся голкою. Рудч. Ск. I. 122. Чорт перекинувсь чоловіком. Мнж. 128. Багатирь… перекинувсь мухою. Рудк. Ск. II. 93. 8) Перемѣнять, перемѣнить (одежду). Спідничина та одним одна і в свято нічим перекинутись. Черниг. у.
Переки́дистий, а, е. Неустойчивый, валкій. Човен перекидистий.
Переки́дисто, нар. Неустойчиво, легко можно опрокинуться, валко. На сьому возі їхати перекидисто. Зміев. у.
Пере́кидки, нар. Кувыркомъ.
Пере́кидом, нар. Перекувыркиваясь. Бич пішов перекидом. Грин. II. 246. Іде́ мені́ земля́ пере́кидом. Кружится у меня голова. Славяносерб. у.
Переки́дький, а, е = Перекидистий. Волч. у. (Лобод.).
Переки́дько, ка, м. = Перекинчик.
Переки́нець, нця, м. = Перекинчик.
