Я́ко, нар. Какъ. Употр. преимущ. въ выраженіи: я́ко мо́га. Изо всѣхъ силъ. См. Як. Біжи, яко мога; щоб там ні кричало, — не оглянься. Шевч. 16.
Якови́й, а́, е́. Какой, каковой, какого рода. Якова нива, таково й насіння. Ном. № 71143.
Якови́тий, а, е = Яковий. Чи суха пшениця? — Яковита є: і суха й сира. Прилуц. у.
Яково́, нар. Какъ, каково. Яково тобі у замужжі? МВ. (О. 1862. III. 68). Яково буде, — побачимо. МВ. (О. 1862. III. 38).
Яково́сь, нар. = Якось. Та добре було, та добре було та під турчином жити, та яковось, та яковось за невіру служити. О. 1862. VIII. 28.
Яко́го, нар. Сколько, какъ много. Бач, якого багато в мене грошей. Рудч. Ск. I. 73. Якого тут людей! МВ. II. 96.
Яконо́м, ма, м. = Оконом. Рудч. Ск. I. 167. Оглянуться назад себе, аж яконом їде. Не доїзджа до ланочку, батіг роспускає. Грин. III. 635.
Яконо́мія, мії, ж. = Окономія. У нашого пана аж три якономії та все здорові. Славян. у.
Якоре́ць, рця́, м. 1) Ум. отъ якір. 2) мн. Якорці́. Колючки растенія Tribulus terrestris. Мнж. 194.
Я́коска, я́коскай, нар. = Якось. Якоска Бог даст. Вх. Лем. 488. Якоскай иншак. Вх. Уг. 278.
Я́ко́сь, нар. 1) Какъ то. Чудно якось діється між нами. Шевч. 102. Якось сумно, ніби мати покинула хату. Шевч. 111. 2) Какъ то, разъ какъ то, однажды. Царівна та пішла якось на річку купатись. Рудч. Ск. II. 29. Якось приходить він до мене. Раз якось хмара наступила. Глиб. 3) Какъ нибудь. „Як же, каже, не плакать, що батько загадав нам з жінками на бенькет приїхать.... Як я тебе повезу?“ — Не плач, каже, лягай та спи: якось поїдемо. Рудч. Ск. II. 102.
Якоті́ти, якочу́, ти́ш, гл. Галдѣть, кричать (о дѣтяхъ). Якотять діти. Лубен. у. См. Ячати.
Якура́т, нар. = Акурат. Желех. Неси обідати, щоб якурат сонце було у полудень. Грин. I. 120.
Якура́тне, нар. = Якурат. Якуратнє в той час прийшов він до мене. Винница.
Яла́к, ка́, м. Корыто для кормленія собакъ, находящихся при стадѣ. О. 1862. V. Кух. 38, 39.
Яле́ць, яльця́, м. Рыба.: а.) Alburnus lucidus. Шух. I. 24. б) Leuciscus vulgaris. Вх. Пч. II. 19. Ум. Я́льчик. Вх. Пч. II. 19.
Яли́на, ни, ж. 1) Ель. ХС. VII. 435. Рудч. ЧП. 216. Ном. № 10113. Посадили над козаком явір та ялину. Шевч. 32. 2) ялина́ = Ялинник. Угор. Ум. Яли́нка, яли́нонька. Як врізав дощ! Стояла збоку ялинка, сів я під нею. Драг. 187. Ой злетів пугач на ялиноньку. Рудч. Чп. 143.
Яли́нка, ки, ж. 1) Ум. отъ ялина. 2) Длинный шесть съ желѣзнымъ наконечникомъ, которымъ упираются съ барокъ на Днѣпрѣ, идя противъ теченія. Мнж. 194. 3) Раст. Equisetum arvense L. Вх. Лем. 488.
Ялинни́к, ка, м. Ельникъ, еловый лѣсъ. Желех.
Яли́новий, а, е. Еловый. По воду вийде все з відерцями…: із коромислами та ялиновими. Грин. III. 164.
Яли́нонька, ки, ж. Ум. отъ ялина.
Яли́ти, ялю́, яли́ш, гл. = В'ялити. Мил. М. 49. Біле тіло в'ялити, а червону кров пити. Мил. М. 65.
Ялити́, ті́в, мн. Внутренности. Поможи мені Бог небесний.... вишептати (уроки).... із в'язей, із плечей, із грудей, із ребер, із ніг, із животів, із ялитів. (Заговоръ). Мнж. 152.
Яли́цевий, а, е = Ялиновий. Вх. Лем. 488.
Яли́ця, ці, ж. = Ялина 1. Гол. III. 431. Ялиця стогне й шелестить. Млак. 107. Ум. Яли́чка.
Яли́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ ялиця. 2) Раст. Equisetum arvense L. Вх. Пч. II. 31.
Я́лишник, ка, м. Скупщикъ скота? Тепер та корова, що треба було рублів сорок заплатити, більш не дадуть ялишники, як рублів десять. Гоголь. Простакъ. (О. 1862. II. 39).
Яліве́ць, ялове́ць, вцю́, м. Можжевельникъ, Juniperus communis L. ЗЮЗО. I. 125. Треться мнеться та й птиця коло деревця ялівця. Гол. IV. 285. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. I. 19.
Я́лівка, ки, ж. Нетель, неплодная корова, корова, не имѣвшая еще теленка. Рудч. Ск. I. 142. Ум. Я́лівочка.
Ялівни́к, ку́, м. 1) Молодой скотъ, гулевой скотъ, неплодныя коровы, овцы.