попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку, хто ще батьківський, хоч і старий, та жупан. Кв. I. 23. б) женская: по покрою похожа на корсе́тку, но длиннѣе и съ рукавами, иногда на ватѣ. КС. 1863. V. 282. Въ роменскомъ у. женскій нагольный полушубокъ. Вас. 154, 155. Ум. Ю́почка. Приходила і ся туди в червоній юпочці баєвій. Котл. Ен. I. 19. А дівочкам уся волечка: за юпочку да на улочку. Чуб. III. 59.
Юпчи́на, ни, ж. = Юпка. Г. Барв. 112. Ухопила юпчину і ранісінько погнала овечат. Г. Барв. 380.
Ю́рба́, би, ж. Толпа, гурьба. Рудч. Чп. 257. Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей. Посередині килим, а на килимі пляшки, чарки і всяка страва. К. ЧР. 63. Прощайся з юрбою твоєю. Котл. Ен. III. 24. Юрбою йшли. Черн. у. Ум. Ю́рбочка, ю́рбиця. Було тут військо волонтирі та всяких юрбиця людей. Котл. Ен. IV. 56.
Ю́рда, ди, ж. = Вурда 1. Пироги, вареники з юрдою. Харьк. у.
Юри́ди́ка, ки, ж. Вѣдомство имѣній одного какого либо владѣльца. Чуб. VI. 98, 200, 217.
Ю́рик, ка, м. Родъ ласточки: Cypselus apus. Вх. Лем. 487.
Юри́ста, ти, м. Юристъ. Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста. Чуб. I. 304. Юриста завзятий. Котл. НП. 388.
Ю́ричок, чка, м. Ум. отъ ю́рик.
Юрли́вий, а, е. Живой, проворный. Дочка.... гнучка, юрлива, молода. Котл. Ен. IV. 15.
Ю́рма, ми, ж. = Юрба. Народу юрма там стояла. Алв. 92. Людська юрма усе поле вкрила. К. ЧР. 327. См. Гу́рма.
Ю́рода, ди, об. 1) Юродъ. Добре я знаю сього юроду. К. ЧР. 142. 2) Ю́роди справляти. Юродствовать. Кролев. у.
Юроди́вий, а, е. Юродивый. Схаменіться недолюдки, діти юродиві! Шевч. 211.
Юро́дство, ва, с. Юродство. Хиба не знаєш юродства запорозького? К. ЧР. 107.
Юро́к, юрка́, м. 1) Родъ трубочки, сдѣланной изъ ствола бузины или другого дерева: когда мотаютъ нитки, сквозь эту трубочку пропускаютъ нитку и держа за юрок, сматываютъ, — такимъ образомъ нитки не рѣжутъ руку. Константин. у. Чуб. VII. 409. 2) Родъ колышка, употребляемаго при вязаніи сноповъ. Йдуть на ниву хоць не рано — серпом голит, юрком в'яже. Грин. III. 639. 3) Пт. Fringilla, montifringilla, вьюрокъ горный. Вх. Пч. II. 11.
Ю́рський, а, е. Относящійся къ дню св. Юрія (23 апр.). Ю́рська вода́. Вода, набранная въ день св. Юрія съ соблюденіемъ особыхъ обрядовъ и употребляемая въ знахарствѣ какъ цѣлебное средство. Мил. М. 13.
Ю́рта, ти, ж. = Юрма. АД. II. 148. У росправу зійшлись всі юртою. Полт. Як кинеться чабан-Степан, — а де ж його юрта? КС. 1882. VIII. 386.
Ю́ртатися, таюся, єшся, гл. Двигаться, ерзать. Чи ти кріпко держиш? — Кріпко держу. — А чого ж колода юртається? Мелитоп. у. Слов. Д. Эварн.
Юртува́ти, ту́ю, єш, гл. Волновать, возмущать. Козак людей юртує темний, хижий, п'яний. К. МБ. III. 253. Юртуєш розум. К. ПС. 56.
Юртува́тися, ту́юся, єшся, гл. Суетиться, возиться, сбиваться въ кучи. Я ввійшов у хату і бачив, що тут ті юртуються біля неї, зняли з вірьовки.... Екат. у. Щось він там дуже юртувався. Мир. ХРВ. 274. Юртується той гад, лазить одно на одного. Грин. Изъ устъ нар. 147.
Ю́рчик, ка, м. Стебелекъ? Просив хлопець розмайрину юрчик, — без віконце подала. Грин. III. 228.
Ю́треня, ні, ж. = Вутреня. Не почула рідна ненька, до ютрені йдучи. Рудч. Чп. 137.
Юха́, юхи́, ж. 1) Супъ, уха, вообще жижица въ вареной пищѣ. Вх. Уг. 278. Юхи підсип, коли єсть. Ном. № 13363. З дешевої риби і юха дешева. Ном. № 10535. Чаще въ этомъ знач. употребляется ум. ю́шка. (См.). Набра́тися чиє́ї юхи́. Усвоить чьи манеры, обычаи, духъ. Школярської юхи набрався. Ном. № 6096. 2) Кровь (презрительно). Желех. Соба́ча юха́, употр. какъ бранное слово. Як поп'ється, то йому не кажи ні злого ні доброго, — така собача юха. ЗОЮР. I. 152.
Ю́хварка, ки, ж. Родъ кушанья, свареннаго изъ картофеля, творога, тѣста и пр. Шух. I. 141.
Ю́хт, ту, м. = Юхта 1. Шух. I. 278.
Ю́хта, ти, ж. 1) Юфть. КС. 1893. V.
