Ще́дро нар. Щедро; въ изобиліи. К. Псал. 296.
Щедро́вий, а, е. Относящійся къ ще́дрому ве́чору. Пшеничні хліби — то господару: щедрове пиво — то господинці, а солодок медок — Богу на славу. Чуб. III. 336.
Щедрува́льник, ка, м. = Щедрівник.
Щедрува́льниця, ці, ж. = Щедрівниця. Грин. III. 53.
Щедрува́ти, ру́ю, єш, гл. Пѣть щедрівки. Збіраюсь колядувать, як вже й щедрувать пора. Ном. № 510.
Щеза́ти, за́ю, єш, гл. Исчезать.
Щезу́н, на, м. Родъ злого духа. На дверях усіх будинків вирізують, випалюють або намазують дехтем хрест, щоби щезуни не входили до середини, не наносили хороби людям та маржині. Шух. I. 107.
Ще́лепа, пи, ж. Челюсть. Левиц. Пов. 339. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Міус. окр. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру. Козел. у.
Щемели́на, ни, ж. Раст.: а) Pulmonaria angustifolia L. ЗЮЗО. I. 133. б) Pulmonaria officinalis L. ЗЮЗО. I. 133.
Щеме́рець, рця, м. Въ выраженіи: До щемерця. Совсѣмъ, безъ остатка. Повирізував усе до щемерця. Зміев. у.
Щемі́ти, млю́, ми́ш, гл. Щемить. Зуби не боліли і не щеміли. Чуб. I. 125.
Щени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Щениться.
Щент. Въ выраженіи: до ще́нту. До тла, до корня, совершенно. Дерезу до щенту викорчував, бо так росплодилась, що пів города запаскудила.
Щеню́к, ка, м. = Щеня 1, 2. Вх. Пч. II. 5. Вх. Зн. 84.
Щеня́, ня́ти, с. 1) Щенокъ. Маленька собачка повік щеня. Ном. № 9608. Завзяте, як панське щеня. Ном. № 3324. 2) Волченокъ. Вх. Лем. 487. 3) Небольшой бѣлый волдырь, который, согласно народному вѣрованію, появляется подъ языкомъ животнаго, укушеннаго бѣшеной собакой; изъ созрѣвшихъ щенят выходятъ червячки, проглотивъ которые скотина бѣсится. Драг. 31. Мил. М. 27. 4) Зі́нськє щеня́. Слѣпышъ, Mus typhlus. Зле, як зінське щеня. Ном. № 2886. Ум. Щеня́тко.
Щеп и ще́па, пи, ж. Прививка, черенокъ, привитый къ другому дереву. Яка щеп, така яблуня. Ном. № 7142. А снилось в-осени мені, тоді, як щепи ми щепили. Шевч. 495. Ум. Ще́почка.
Ще́пина, ни, ж. Балка, связывающая снизу стропила.
Щепи́ти, плю́, пи́ш, гл. Прививать (деревья, оспу). Тоді як щепи ми щепили. Шевч. 495.
Щепі́й, пія́, м. Оспопрививатель. Щомісяця ходить оцей щепій, до попа та доглядається, яким дітям треба щепити віспу. Харьк. г.
Щепі́льник, ка, м. = Щепій. Він росказував се прилюдно. Там був тоді й щепільник, той, що віспу щепить. Екатериносл. у.
Ще́пко нар. Точно, безъ походу. Казна, щепко важить. Лубен. у. (В. Леонтовичъ).
Ще́плення, ня, с. Прививка.
Ще́почка, ки, ж. 1) Ум. отъ щепа. 2) Въ причитаніи надъ умершей дочерью употреблено какъ ласкательное для дочери слово: Моя донечко, моя й правдочко! Моя донечко, моя й вишенько, моя щепочко, моя й родиночко, моя й дитиночко! Мил. 217.
Щерба́, би́, ж. Наваръ изъ чего-либо; уха. Щерби багато, а галушок трохи. Ном. № 7559. Онисько кашовар щербу притирив ваганами, варену густо з сазанами. Мкр. Г. 4.
Щерба́к, ка́, м. 1) Башмакъ изъ цѣльнаго куска кожи. Сумск. у. 2) Родъ растенія. Вх. Лем. 487.
Щерба́н, на́, м. 1) = Щербань. 2) Раст.: а) Cirsium rivulare. Вх. Пч. II. 30. Тоже: щерба́н вели́кий. Вх. Пч. II. 30. б) — мали́й = щербанець. Вх. Пч. II. 32.
Щербане́ць, нцю́, м. Раст. Hyoseris foetida. Вх. Пч. II. 32.
Щерба́нь, ня́, м. Сосудъ съ выбитымъ краемъ.
Щерба́тий, а, е. 1) Съ зазубриной, надколотый, вызубренный. Щербатого горшка ніколи не направиш. Посл. Колись і моя копійка не щербата була. Посл. 2) О человѣкѣ: у котораго выпалъ одинъ или нѣсколько зубовъ. Харьк. 3) Вообще съ изъяномъ, съ недостаткомъ, неудачный. Щерба́та до́ля. Горькая судьбина. 4) О лунѣ: на ущербѣ. Щербатий місяць. Шевч. 342. 5) Щерба́та пра́вда. Не вполнѣ правда, скорѣе ложь, чѣмъ правда. Ум. Щерба́тенький. Правда, та щербатенька. Грин. I. 241.
