Шу́лка, ки, ж. Початокъ кукурузы. Kolb. I. 51.
I. Шуль, ля, м. Родъ игры: бросаютъ палки такъ, чтобы палка однимъ своимъ концемъ подсунулась подъ другую, лежащую на землѣ, палку. КС. 1887. VII. 477.
II. Шуль, меж. = Плюсь. Шуль у воду. Вх. Пч. I. 15.
Шульга́, ги́, ж. 1) Лѣвая рука и нога. Коли пішком — то марш шульгою, коли верхом — гляди ж, правою щоб шкапа скочила вперед. Котл. Ен. 2) Лѣвша. Мирг. у. 3) Раст. Uiskum album L. ЗЮЗО. I. 141.
Шульго́вина, ни, ж. Бревно средней мѣры, употребляемое при связкѣ плотовъ и на топливо. Радом. у.
Шулькати, каю, єш, гл. Кидаться, бросаться, падать сверху скорымъ полетомъ. Вх. Пч. I. 15.
Шулькнути, кну, неш, гл. Шмыгнуть. Шулькне веретільниця. Вх. Лем. 486.
Шу́льо́к, лька́, м. = Шулка. Хотин. у. Шух. I. 110.
Шульпі́ка, ки, м. = Шуліка. На могилі щось мріє, чорніє: спершу здалось йому за шульпіку, а як зблизився, побільшало, неначе орел. Стор. М. Пр. 3. Голуб'ятко наше старий шульпіка заклював. Греб. 324.
Шу́ля́к, ка, м. 1) = Шуліка. Як я не бачу, де випускаю курчата, так щоб не бачив їх шуляк. Чуб. I. 63. 2) = Шулик 2. Уже у вашій капусті й шуляки. Сумск. у. 3) = Шульок = Шулка. Kolb. I. 51. 4) Названіе вола съ рогами нагнутыми внизъ такъ, что концы ихъ опускаются ниже лба. КС. 1898. VII. 45. Ум. Шулячо́к. Чуб. II. 16.
Шум, му, м. 1) Пѣна, накипь при вареніи. Не вважай, що шум збігає, — на дні гуща буде. Ком. Пр. № 1193. 2) Мыльная пѣнящаяся вода. Вас. 169. 3) Пѣна отъ волнующейся воды, а потому также волненіе, водоворотъ. Хоч з мосту та в шум. Ном. № 2082. Піди від мене під шум, під лотоки. Вже так мені нудно, хоч у шум головою. Подольск. г. Тричі говорить приймалась, тричі оставлялась, так як риба против туму довго умудрялась. Мкр. Н. 17. 4) Шумъ. 5) Хороводная игра, а также названіе живаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ при этой игрѣ. Ой нумо, нумо в плетеного шума. Грин. III. 100. Ой нумо, нумо в зеленого шума. Чуб. III. 50. Ой шум ходить по діброві, а шумиха рибу ловить. Чуб. III. 50.
Шума́, ми́, ж. Остатки соломы, употребляемой на плотины. Черн. у.
Шумела, ли, ж. = Шумелинє. Вх. Зн. 83.
Шумели́на, ни, ж. = Шумела. Желех.
Шумели́нє, ня, с. Листы, въ которые завернутъ початокъ кукурузы. Шух. I. 100. Kolb. I. 51.
Шуми́ха, хи, ж. 1) Сусальное золото. Чуб. II. 288. Шумиха, оливо, свинець, блищали міди там і криці. Котл. Ен. 2) Жена шума. См. Шум 4. Чуб. III. 50.
Шумі́вка, ки, ж. Эпитетъ водки. Горівка-шумівка. Гн. II. 214.
I. Шумі́ти, мі́ю, єш, гл. Пѣниться, волноваться. Ріка ніби море шуміє. Федьк. I. 91.
II. Шумі́ти II, млю, миш, гл. Шумѣть. Шумів Дніпро. Левиц. Пов. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Чуб. Шумітиме нагаєчка по над головою. Чуб. III. 111.
Шу́мка, ки, ж. 1) Родъ пѣсни веселаго характера. Хлопці шумки заспівали, старші казку кажуть. Федьк. I. 26. 2) Родъ танца.
Шумки́й, а́, е́. Шумный, шумящій. Мов у Базавлуці, за деревом шумким не чує нас. К. ПС. 117.
Шумли́вий, а, е. 1) Пѣнистый. Стави з шумливими вербами. К. ДС. 21. 2) Шумный. Шумливе життя. Левиц. I. 370.
Шу́мний, а, е. Пѣнящійся. Приймав Бога зеленим вином.... усі святії шумнов горілков. Гол. II. 31. Шумна вода. Левиц. I. 443.
Шумови́на, ни, ж. Пѣнка, накипь.
Шумоті́ти, мочу́, ти́ш, гл. Журчать. Тихо шумотіла прозора водиця поміж густими очеретами. О. 1862. I. 55.
Шумува́ння, ня, с. 1) Броженіе. 2) Вспѣненье. К. ХП. 127.
Шумува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Бродить. 2) Пѣниться. Як буде каша шумувати — відставиш. НВолын. у. Через край вино шумує. К. Псал. 172. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103). 3) Снимать пѣнку, накипь. Шумуй добре мед, бо не буде чистий.
Шу́пити, плю, пиш, гл. Смыслить, по-
