Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/1031

Ця сторінка вичитана

Шува́р, ру, м. Раст. Acorus colamus. Вх. Пч. I. 8. Бодай тая річка шуваром заросла, що мене молодого в чужий край занесла. Лукаш. 124. Де ж ти, бурлак, забавився, по коліна заросився? Облогами за волами, а шуваром за товаром. Гол. III. 82.

Шува́рів, рова, ве. Относящійся къ растенію Acorus calamus. Загадка: Шуварова сестра, шуваром ішла (риба). Ном. стр. 293, № 89.

Шувір, ру, м. = Завірюха. Вх. Зн. 83.

Шу́вний, а, е. Красивый. ( Гал.). Гол. IV. 429. Вх. Лем. 486. (Словацкое šumný). Шувні молодята. Гол.

Шуга́, ги́, ж. Первый ледъ. Черном.

Шуга́й, гая, м. 1) Парень, молодой человѣкъ (словацкое Šuhaj). Вх. Лем. 486. На поляні, на поляні шугай траву косить, за шугайом смутна мати дитиноньку носит. Гол. II. 70. Лиши мі ся, дай мі покій, молодий шугаю. Гол. IV. 489. 2) Родъ женской одежды. 3) Имя собаки. Вх. Лем. 486.

Шуга́лія, лії, ж. Большая лодка. НВолын. у. Слово встрѣчается также у Климентія: Робят окрент, кораблі і гемії, каторги, обшивні струги і шугалії. О. 1861. I. 230.

Шуга́стий, а, е. Съ силой летающій? Шугастий.... орел. К. ПС. 86.

Шуга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Летать, летать, производя шумъ. Де в полі труп, там і орел шугає. К. Іов. 90. Коли галич у повітрі шугає — буде хуртовина. Грин. I. 254. 2) Дуть сильными порывами. Такий вітер цілий день шугав. НВолын. у. 3) Очищать зерно отъ пыли. Треба пшеницю шугати. 4) Ходить большими шагами. Он дивись, як шугає, мов та чапля на болоті похожає.

Шу́герть, ти, ж. Тревога? А він каже: сховай (крадене), поки шугерть перейде. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).

Шу́ги, шугу́, меж., которымъ прогоняютъ птицъ. Гой шугу з лугу, райськії пташки. Гол. IV. 547. Ой шуги в луги, райськії пташки. Мет. 331.

Шугну́ти, гну́, не́ш, гл. 1) Полетѣть съ шумомъ; переносно: быстро двинуться, броситься. Вони, мов те вороння, так і шугнули на ростіч. Канев. у. Устала з труни та як шугне по церкві. Рудч. Ск. II. 31. Люде так і шугнули од тих дверей. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Упасть въ яму. Шугнув у провалля, аж зашуміло. Лохв. у. 3) Вспугнуть, согнать (птицъ). Шугнув горобців. Лохв. у.

Шугону́ти, ну́, не́ш, гл. Съ силой полетѣть, броситься, упасть. Наливайко шугонув у Цісарщину. К. ЦН. 222. За мною шугонуло й товариство. К. ЦН. 165.

Шу́дра, ри, ж. Наложница, незаконная жена. Желех. Kolb. II. 154.

Шука́льник, ка, м. Искатель. Константиногр. у.

Шукани́на, ни, ж. Поиски.

Шука́ння, ня, с. Исканіе.

Шука́ти, ка́ю, єш, гл. — кого́ и за ки́м. Искать. Шукай вітра в полі. Ном. № 1947. Лиха не шукай — воно само тебе найде. Ном. № 1960. Єї тато і єї чоловік за нею шукають. Гн. I. 155.

Шука́тися, ка́юся, єшся, гл. — за чи́м. Разыскивать. Шукайтеся за гостей, бо ми ще не переставали красти. (Шутя говорятъ гости, когда хозяева ищутъ что-нибудь). Ном. № 11874. Довго шукались за сим добром. Св. Л. 239.

Шука́ч, ча, м. Искатель. Отсе ж тії шукачі й слідці розроілися скрізь купами, шукаючи та висліжуючи. МВ. III. 29.

Шу́ла, ли, ж. Столбъ въ заборѣ, въ который (столбъ) вдѣланы доски. Константиногр. у. То же и въ стѣнѣ хаты, построенной у шу́ли, т. е. такъ, что стѣна составлена изъ бревенъ или горбылей, лежащихъ горизонтально одинъ на другомъ такимъ образомъ, что концы ихъ входятъ въ продольныя углубленія столбовъ. Чуб. VII. 376, 378.

Шу́лий, а, е. О волѣ: съ рогами внизъ. Рудч. Чп. 255.

Шули́к, ка́, м. 1) Чаще мн. ч. шулики́. Кусочки прѣсной лепешки (коржа), политые растертымъ подслащеннымъ макомъ. Маркев. 17. З маком медовий шулик. Котл. Ен. I. 18. Із води та з муки пече баба шулики. Ном. № 12358. 2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: шу́лик. Капуста, не выросшая въ кочень. Волынск. Слов. Д. Эварн.

Шули́ти, лю́, ли́ш, гл. Въ игрѣ въ шуль бросать палку такъ, чтобы одинъ конецъ ея подсунулся подъ другую, лежащую на землѣ палку. КС. 1887. VI. 477.

Шулі́ка, ки, м. Коршунъ. Ном. № 13386.

Шуліченя́, ня́ти, с. Птенецъ коршуна. Сим. 200.