Штурбак, ка, м. = Штурмак. Вх. Зн. 83.
Штурля́ти, ля́ю, єш, гл. Толкать. Лохв. у.
Штурля́тися, ля́юся, єшся, гл. Толкаться. Чого ти штурляєшся? Лохв. у.
Штурну́ти, рну́, не́ш, гл. Толкнуть. Як штурну в шию!… Лохв. у.
Штурм, му, м. 1) Штурмъ, приступъ. Одинадцять штурмів козаки відбили. Млак. 79. 2) Штормъ, буря на морѣ. Пів-копи грошей в руки суну, аби на морі штурм утих. Котл. Ен. I. 10.
Шту́рма, ми, ж. 1) Буря. Мирг. у. Также: штормъ? А як вітер з моря, тоді робиться штурма. Азовск. море. (Стрижевск.). 2) Шумъ, крикъ. Між ними скоїлася буча, штурма.
Штурмак, ка, м. Неловкій, неумѣлый человѣкъ. Вх. Зн. 83.
Шту́рман, на, м. Штурманъ (на кораблѣ).
Штурманува́ти, ну́ю, єш, гл. Быть штурманомъ. З Полінуром повстрічався, штурманував що при йому. Котл. Ен.
Штурмува́ти, му́ю, єш, гл. Штурмовать. Стали брати, брати штурмувати (Почаєв), хотіли в неволю християн забрати. Чуб. I. 160. Штурмом штурмували. К. Дз. 61.
Штурпа́к, ка́, м. 1) Пень отъ срубленнаго растенія. Ото як би був перекинувся в оцей рів, то геть би похромився на осі штурпаки. Брацл. З грушки (дерева).... лишився тілько старий штурпак. Гн. II. 70. 2) Болванъ, дуракъ. Нате вам п'ятака, прийміте мене штурпака. Ном. № 6435.
Штурх! меж. отъ штурхати. Штурх Панька в око, а Панько і так сліпий. Ном. № 6392.
Штурхане́ць, нця́, м. Тумакъ, пинокъ. О. 1862. I. 72. Почав я краще своє діло робити, не так часто штурханців куштувати. Ком. Р. I. 15.
Шту́рха́ти, ха́ю, єш, гл. Толкать, пырять, давать пинки, тумаки. І знов він у хату, то сестра опять за кочергу, та давай штурхати дрова. Рудч. Ск. I. 125. Штурха палицею по під тином, а собаки на його як на вовка брешуть. Стор.
Шту́рхну́ти, хну́, не́ш, гл. Однокр. отъ штурха́ти. Дайте нам курку, бо в вікно штурхну. Чуб. III. 431.
Штурхобо́чний, а, е. Такой, при которомъ толкаютъ въ бока; переносно: рукопашный. Штурхобочний бой. Котл. Ен. IV. 47.
Штуря́ти, ся, ря́ю, ся, єш, ся, гл. 1) = Штурляти, ся. Лохв. у. Штурялись, штовхали один одного. Екатериносл. 2) Всовывать. Вх. Лем. 486.
Штуц, ца, м. Штуцеръ, ружье. А сфативсє пан Каньовський свій штуц набивати. Гол. III. 33.
Шту́чечка, ки, ж. Ум. отъ штука.
Шту́чка, ки, ж. Ум. отъ штука.
Шту́чний, а, е. 1) Искусный. Штучне, геніальне обмалювання столичного балу. Левиц. I. 2) Замысловатый. І де ті в Господа взялись усякі штучнії їства. Шевч. 528. 3) Искусственный. Вчені люде вигадали такі штучні шкла, що, дивлячись через них, можна бачити, що хто робить за дві милі. Дещо. (Изд. 4-е), 37.
Шту́чність, ности, ж. Искусственность. Пеклові дуже роскішна фантазія народня надала штучність картини дуже цікавої. Левиц.
Шту́чно, нар. 1) Искусно. Штучно та гарно сорочки вишивають. МВ. III. 121. Колеса штучно повиточувані. Г. Барв. 137. Бач, як воно штучно (зроблено). 2) Замысловато. 3) Искусственно. Мертва мова, котру викохано штучно по старосвітських чернечих писарнях. К. ХП. 114. 4) Хитро. Так же до його штучно підійшов. Ном. № 3107.
Шу́ба, би, ж. 1) Шуба. Кунова шуба слід замітає. Чуб. III. 321. А на йому шуба-люба, а на шубі поясочок. Чуб. III. 459. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 479. Ум. Шу́бка, шу́бонька, шу́бочка. Чуб. I. 256.
Шубо́вснути, сну, неш, гл. Упасть въ воду. Так все мені здається, що от-от шубовсну з крутої гори в Дунай. Левиц. Пов. 219.
Шубо́всть, нар. Бухъ, бултыхъ. Шубовсть — як чорт у воду. Ном. № 13767.
Шубо́втнути, тну, неш, гл. = Шубовснути. Желех.
Шубо́втнутися, нуся, нешся, гл. = Шубовснути. Позабірала я відра швиденько, витягла води, а одно шубовтьнулось у колодязь. Г. Барв. 389.
Шу́бонька, ки, ж. Ум. отъ шуба.
Шу́бочка, ки, ж. Ум. отъ шуба.
Шубра́ток, тка, м. Инструментъ, которымъ ткачъ выглаживаетъ вытканную часть полотна. МУЕ. III. 20.
