Словарь української мови (1924)/штурхати
| ◀ штурханець | Словарь української мови Ш штурхати |
штурхнути ▶ |
|
Шту́рха́ти, ха́ю, єш, гл. Толкать, пырять, давать пинки, тумаки. І знов він у хату, то сестра опять за кочергу, та давай штурхати дрова. Рудч. Ск. I. 125. Штурха палицею по під тином, а собаки на його як на вовка брешуть. Стор.