ловік і здоровий на силу, а на шлунок не здоровий. Кіевск. у. І грек, набивши добре шлунок, сміявся та лигав пивце. Мкр. Г. 5.
Шльо́ндра, ри, ж. = Шлюндра.
Шльо́нка, ки, ж. 1) Овца силезской породы. 2) Шерсть этой овцы. 3) Мясо этой овцы.
Шльонкови́й, а́, е́. Шльонкова́ мальо́вка. Особый родъ раскраски глиняной посуды съ орнаментомъ изъ комбинированныхъ палочекъ. Вас. 184.
Шльонс(з)к, ку, м. Силезія.
Шльо́нський, а, е. 1) Силезскій. Ось скатерть шльонськая нешпетна, її у Липську добули. Котл. Ен. II. 35. 2) Изъ шерсти или овчины овцы силезской породы. Шльонський кожух. Мнж. 56.
Шльо́ха, хи, ж. Потаскуха, гулящая баба. Венера не послідня шльоха, проворна, враг її не взяв. Котл. Ен. I. 12.
Шлюб, бу, м. Вѣнчаніе. Коли любиш так, як кажеш, то веди до шлюбу. — Ой рад би я шлюб узяти, та не велить мати. Чуб. III. 178. Шлюб бра́ти, взя́ти, на шлю́бі стоя́ти, до шлю́бу ста́ти. Вѣнчаться, обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Хиба десь будеш брати на страшній неділи шлюб? Ном. № 13899. Захотіла за москаля заміж піти, от і взяла з ним шлюб. Драг. 217. Ой не хочу я заплатоньки брати, тільки хочу я до шлюбойку стати. — Ліпше мені в сей Дунай топать, ніж з гидким, поганим до шлюбойку стать. Чуб. V. 162. Шлюб дава́ти, да́ти. Вѣнчать, обвѣнчать. Батюшка.... йде до церкви давати шлюб молодим. Грин. III. 516. Ум. Шлю́бонько, шлю́бочок. Чуб. III. 77.
Шлю́бити, блю, биш, гл. = Шлюбувати. Возьми сі тую, котру вірно любиш, що перед Богом і людьми шлюбиш. Гол. I. 347.
Шлю́бний, на, не, шлюбови́й, а́, е́. Вѣнчальный, свадебный. Шлюбна сукня. Хтось зірвав з мого плеча шлюбову квітку. Стор. М. Пр. 81. Шлюбна жінка. Законная, вѣнчанная жена.
Шлю́бонько, ка, м. Ум. отъ шлюб.
Шлю́бочок, чку, м. Ум. отъ шлюб.
Шлюбува́ти, бую, єш, гл. 1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. I. 110. 2) Вѣнчаться. МУЕ. I. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172.
Шлю́ндра, ри, ж. 1) Неряха. Котл. 2) Бранное: шлюха. Котл.
Шлю́ха, хи, ж. Шлюха. Кабашниці-шлюхи. К. ЦН. 222. Смерть шлюха. КС. 1882. IV. 170.
Шля́га, ги, ж. Большой деревянный молоть, то же, что и довбня. Козел. у. НВолын. у.
Шляк, ку, м. Обшивка внизу платья, кайма.
Шлям, му, м. 1) Илъ, грязь. Желех. 2) Мѣхъ. Гол. Од. 28. 3) Длинный шовъ въ тулупѣ. МУЕ. I. 76.
Шля́ма, ми, ж. 1) То мѣсто на концѣ доски, которое остается не отдѣленнымъ пилою, а отколотымъ. 2) У человѣка: ключица. КС. 1900. II. 192.
Шлямі́вка, ки, ж. Очистка дна пруда.
Шлямо́вий, а, е. Относящійся къ шляму.
Шля́мпати, паю, єш, гл. Бродить, брести. Гол. III. 127.
Шлямува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Очищать дно пруда. 2) Перемывать кишки при приготовленія колбасъ.
Шля́рка, ки, ж. Оборка. Подольск. г.; Гол. Од. 20; Св. Л. 3.
Шлях, ху, м. Большая проѣзжая дорога; путь. До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. Битий шлях. Торная дорога. Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся. Ном. Не в шляху́. Не по дорогѣ. Ум. Шляшо́к, шляше́чок.
Шляхе́тний, а, е. Благородный. Ну, гляди ж, пане Бужинський, щоб не досталось і твоїй шляхетній спині. Стор.
Шляхетні́ти, ні́ю, єш, гл. Облагораживаться. Левиц. Пов. I. 301.
Шляхе́тство, ва, с. 1) Дворянство. 2) Соб. Дворяне. Та слухали, як шляхетство навісне гукає. Шевч. 130.
Шляхе́тський, а, е. Дворянскій. Багатого дочка батька, шляхетського роду. Шевч. 275.
Шляхе́тчина, ни, ж. Аристократическое государство, Польша. Була колись шляхетчина вельможная пані. Шевч. 130.
Шляхі́вщина, ни, ж. Сѣно, солома или зерно, падающіе съ воза при перевозкѣ. Черк. у. Там хтось віз ячмінь і такий ячмінь великий, а в копиці скошений; що ж? Скрізь по дорозі шляхів-
