Школьники. Може думаєте, що дітвора сипнула з хати зустрічати новобранку-товаришку, як то бува з школою? Св. Л. 79. Школа по суботах було ходить туди. Св. Л. 138. 3) (Жидівська). Синагога, еврейская молельня. Левиц. Пов. I. 96. А як то був жид Янкель, то він коло школи похожає та по школі плаче-ридає: школо наша, богомільнице!“ АД. II. 28.
Школуб, ба, м. Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 474.
Школя́р, ра, м. Школьникъ, ученикъ. Грин. II. 283. На Сорок Святих школяр несе вчителеві сорок бубликів. Ном. № 414.
Школя́рка, ки, ж. Школьница, ученица. Я обіцяла школярці передати при нагоді книжку з малюнками. Г. Барв. 42.
Школя́рство, ва, с. 1) Школьничество. 2) Соб. Школьники. То погань так верзла, школярство так брехало. О. 1861. III. 94.
Школя́рський, а, е. 1) Принадлежащій школѣ, относящійся къ ней. 2) Ученическій. Школярської юхи набрався. Ном. № 6096.
Шкоперда́ти, да́ю, єш, гл. = Шкопиртати.
I. Шкопирта́, ти́, ж. Игра, состоящая главнымъ образомъ въ бросаніи палокъ такъ, чтобы палка шла колесомъ, ударяясь о землю то однимъ, то другимъ концемъ.
II. Шкопирта́, нар. — ки́дати = Шкопиртати. Ив. 19.
Шкопирта́ти, та́ю, єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она шла колесомъ, ударяясь о землю то однимъ, то другимъ концемъ. Ив. 18.
Шкопи́ртка, ки, ж. Палка, которою шкопиртають. См. Шкопиртати. КС. 1887. VI. 476.
Шкопи́рть, ти, ж. = I. Шкопирта. Ив. 20.
Шкора́, ри́, ж. Кусокъ сосновой коры, служащей поплавкомъ въ рыболовномъ снарядѣ кармаки. МУЕ. I. 40—41.
Шко́рба, би, ж. Старая изсохшая, сморщенная женщина. Люборацька за п'ять літ з гожої молодиці, повновидої, рум'яної, такою шкорбою стала, що як би не шкура, то й кістки розсипались би. Св. Л. 135.
Шкорбати, баю, єш, гл. Тянуть, теребить. Буде вже тобі тую цицю шкорбати, — вже ти наїлася. Миропольск.
Шкори́на, ни, ж. = Скорина. Ум. Шкори́нка, шкори́ночка. Скачу, скачу діда за шкоринку хліба. Ном. № 12296.
Шкору́па, пи, ж. Корка на поверхности земли. Земля взялась шкорупою. Богод. у.
Шкорупкий, шкоруплий, а, е. Не гладкій, заскорузлый. Шкорупка дорога. НВолын. у. Шкорупле полотно. НВолын. у.
Шкору́х, ха, м. Рябина. Шух. I. 18.
Шкраб, ба, м. 1) Родъ кушанья: мука, перебитая съ яйцами и запеченная въ рынкѣ. Гайс. у. 2) = Шкарбан 1. Гол. Од. 57. Однімав шкраби на всю свою родину. Гн. II. 28.
Шкребло́, бла́, с. Скребница. Кіев. г.
Шкребти́, бу́, бе́ш, гл. = Скребти.
Шкреглі́ти, лю, лиш, гл. = Скреготати. Сорока шкрегліт. Вх. Уг. 276.
Шкремі́ткимн. Мелкіе обрѣзки и обломки мѣди, остающіеся при выдѣлкѣ различныхъ мѣдныхъ вещей. Шух. I. 285.
Шкрома́дити, джу, диш, гл. = Скромадити.
Шкрум, ма, м. 1) Нагаръ въ трубѣ. 2) Заячій жиръ. Гайс. у.
Шкря́бання, ня, с. Царапанье.
Шкря́бати, баю, єш, гл. Скресть, царапать.
Шкрябну́ти, бну́, не́ш, гл. 1) Однокр. в. отъ шкрябати. Царапнуть. 2) Побѣжать, удрать. Як шкрябнув, так тілько мене й бачили. О. 1862. I. 41.
Шкряботі́ти, чу́, ти́ш, гл. Царапать, скресть. Діду, діду! щось до нас у двері шкряботить. Рудч. Ск. II. 15.
Шкряботу́ха, хи, ж. Скребущаяся (о мыши). Ум. Шкряботу́шка. Мишка шкряботушка. Рудч. Ск. II. 1.
Шкува́ти, шкую́, є́ш, гл. Объ охотничьей собакѣ: искать. Пильнуйте, бо вже пес шкує. Брацл. у.
Шку́лити, лю, лиш, гл. Донимать. А що ця лозина добре шкулить?
Шкулкий, шкулький, а, е. 1) Донимающій. Я ж думала, до що нагайка не шкулка, де ударить, то розсядеться й шкурка. Нп. Шкулкий вітер. Константиногр. у. 2) Чувствительный. Шкулке місце.
Шку́лко, шку́лько, нар. Донимаетъ больно, чувствительно. Св. Л. 301.
Шкульний, а, е = Шкулкий.
Шку́льно, нар. = Шкулко. Шкульно на його буде, як прийдетьсся годувати й матір. Рк. Левиц.
