Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Харьк. Ум. Бережок, береже́чок, береже́нько. На бережку у ставка. Нп. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Чуб. Тиха вода береженьки зносить. Чуб. V. 344.
Берегі́вка, ки, ж. Пт. стрижъ, Hirundo riparia. Вх. Уг. 227.
Берегови́й, а́, е́. 1) Береговой. Береговий вітер, т. е. дующій съ берега. 2) Прибрежный. Хиба у нас береговий огород, що і досі б мокро було. Лебед. у. 3) Употребл. какъ сущ. въ значеніи — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить. Кіев.
Берегови́сько, ка и берегови́ще, ща, с. Прибрежье.
Берего́ю. Творит. пад. отъ берег. Форма эта встрѣчается въ пѣснѣ: Пливе віночок краєм Дунаєм, а вона за нею (вм. за ним) все берегою. Чуб. III. 304.
Берегти́, жу́, же́ш, гл. Беречь, хранить. Береженого і Бог береже. Посл.
Берегти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Беречься, остерегаться. Бережіться, хлопці! Кв. Тільки одної слави бережися. Чуб. V. 474.
Берегу́лька, ки, ж. Ум. отъ берегуля.
Берегу́ля, лі, ж. = Берегівка. Hirundo riparia. Вх. Пч. II. 12. Ум. Берегулька.
Бережа́к, ка и бережа́н, на, м. Прибрежный житель.
Береже́нько, ка, береже́чок, чка, м. Ум. отъ берег.
Бережи́на, ни, ж. 1) Прибрежье, побережье. Берегом, берегом, бережиною ой хто ж то приходив вечориною? Чуб. V. 92. 2) Бережина́. Береговая трава, береговое сѣно. Підем бережину поскидаємо. Харьк. у.
Бережи́стий, а, е. Съ высокими берегами. Оберне й степ сухий в озера бережисті. К. Псал. 251.
Бережи́ти, жу́, же́ш, гл. = Берегти. Хто будеть на світі правду бережити, тому шлеть Бог з неба довго в світі прожити. КС. 1884. I. 48.
Бережі́ння, ня, с. Бережливость, охранность. Бережіння лучче ворожіння. Посл.
Бережки́, ків, м. мн. Металлическая обдѣлка краевъ у ножеваго черенка. НВолын. у.
Бережки́й, а́, е́. Осторожный, берегущійся. Бережкий чоловік не піймається в лісі. Міус. окр. Дика вутка бережка. Волч. у.
Бе́режни́й, а, е. = Бережки́й. Ум. Бережненький.
Бере́жний, а, е. Прибрежный. Бере́жні піски; бережні буряки. Чигир. у.
Бере́жність, ности, ж. Осторожность. Бѣл.-Нос.
Бе́режно, нар. Бережно, осторожно. Ум. Бережненько.
Бережня́к, ка, м. 1) Вѣтки и куски дерева, валяющіеся на берегу рѣки, выброшенные водою. 2) Заросль на берегу рѣки.
Бережо́к, жка́, м. Ум. отъ берег.
Бере́за, зи, ж. 1) Береза, Betula alba L. ЗЮЗО. I. 114. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. 2) Парень (у дѣвушекъ — дѣвушка), избираемый распорядителемъ во время вечерниць, пѣнія колядок и пр. запѣвало, заправитель хора. КС. 1887. VIII. 772. Г. Барв. 120. МУЕ. III. 58. А хто, хлопці, буде в нас за березу? Херс. Настя-береза завела, а за нею всі. Г. Барв. 221. Ум. Березка, берізка, березочка, березонька, берізочка, берізонька.
Бе́резень, зня, м. = Березіль. 22 березня 1838 року я глянув із неволі на світ божий. Шевч. (О. 1862. VI. 15).
Бере́зина, ни, ж. 1) Березовое дерево. Грин. III. 499. Осичино, березино! чом не гориш, тільки куришся? Чуб. V. 548. 2) Березовая вѣтка, розга. У три березини потягали. Нп. 3) Березовый лѣсъ. Шейк. А в березині грибів, грибів! — Кувала мі зазулечка в густій березині. Шух. I. 201. Ум. Березинка.
Бере́зівка, ки, ж. Настойка водки на молодыхъ березовыхъ листочкахъ или почкахъ (употребл. при лѣченіи ранъ). Маркев. 171. Чуб. VII. 447.
Бе́резіль, ля, м. Мѣсяцъ мартъ. О. 1862. ІІІ, заглавный листъ.
Бе́резінь, зня, м. = Березіль. Гн. II. 211.
Бере́зка, ки, ж. 1) = Берізка. Очерет, повитий березкою. О. 1862. VIII. 16. 2) — боло́тяна. Betula humilis Schrank. ЗЮЗО. I. 114.
Бере́зни́к, ка́, м. Березовый лѣсъ, роща. А тут йому з березника на зустріч шкандибає рижа кобила. Кв. Ум. Березничок. Бігла теличка з березничка. Чуб. III. 479. Їздили ми по горах і по ярах, і по дубничках, і по березничках. Грин. III. 543.
