та в вуличку. Грин. I. 249. 4) Въ токарномъ станкѣ: искривленный кусокъ древеснаго ствола, на который опирается лѣвая рука работающаго. Шух. I. 305, 306. Ум. Криву́лька, криву́лечка, криву́льця. За́єць ро́бит криву́льки або криву́льці — бѣжитъ зигзагами. Вх. Зн. 29. Ув. Кривуля́ка. Желех.
Кривуля́стий, а, е. Зигзагообразный. Кривуля́ста пла́хта. Плахта съ узоромъ въ видѣ криву́лі. КС. 1893. XII. 448.
Кривуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Искривлять, дѣлать кривыя, ломанныя линіи. Желех. 2) Хромать, ковылять. Безногий шов, кривуляв, на підсінню простий став. Чуб. V. 65.
Кри́га, ги, ж. Ледъ; пловучій ледъ. Тричі крига замерзала, тричі роставала. Шевч. 111. Холодний, як крига. Ном. Кри́га скре́сла, кри́га йде. Ледъ тронулся. Скоро отсе крига скресла… Катря уже й веснянки заспівала. МВ. II. 77. Ум. Кри́женька, кри́жка. Іще по гороньках сніженьки лежали, ой ще по долинах криженьки стояли. Чуб. III. 110.
Кри́гнати, наю, єш, гл. Хирѣть; охать, стонать. Старий дід кригнає. Вх. Зн. 29.
Криж, жа́, м. 1) Крестъ. Ой виступала Матір Божая, на крижеві стала. Чуб. I. 161. Кри́жем. Крестообразно. Церква збудована крижем. Лубен. у. То простягнеться крижем, то кулаком в груди себе стосує. Стор. Кри́жем па́дати, кри́жем упада́ти. Падать какъ пластъ. Його мати старенькая крижем упадає. Макс. Оксана в двері: „Вбили! вбили!“ Та й пада крижем. Шевч. 147. 2) Чаще мн. Кри́жі. Крестецъ, поясница. Взяв дід бабу за крижі та повів по хижі. Чуб. V. 1136. Летів ворон… сів у сірого коня на крижі, з крижа на спину, з спини на гриву. Чуб. I. 68. 3) Мѣра въ косую сажень. Подольск. г. Ум. Кри́жик. Виходить мі там золотий крижик, а під тим крижом сам милий Господь. Гол. II. 7.
Крижа́вка, ки, ж. Дикая крыжная утка. См. Крижень.
Крижа́к, ка́, м. 1) Рыцарь тевтонскаго ордена. Желех. 2) = Крошня. Желех.
Крижа́лка, ки, ж. Цѣлый кочень въ квашеной капустѣ. Kolb. I. 51.
Крижани́й, а́, е́. Ледяной. Желех.
Крижа́нка, ки, ж. = Крижавка. Желех.
Крижа́стий и крижа́тий, а, е. Широкій въ спинѣ, въ плечахъ. Вх. Уг. 247. А крижаста яка (дівка)! Мир. Пов. II. 57.
Крижа́ти, жа́ю, єш, гл. = Кружати. Мед, горілку крижаєш. Мет. 403. 2) = Крижувати. А на тій горі а клен-древо стоїть, а на тім клен-древі крижі крижають, крижі крижають церкву будують. Чуб. III. 448.
Крижа́тий. См. Крижастий.
Крижа́цтво, ва, с. соб. Рыцари тевтонскаго ордена. Руссю взяв ти, ляше, гору над крижацтвом лютим. К. Дз. 123.
Крижа́цький, а, е. Относящійся къ крижаку́.
Криже́вий, а, е. Квадратный. Шух. I. 110, 176. Криже́ва пла́хта? Чуб. VII. 428.
Кри́жень, жня, м. Крижовая утка. Anas boschas. І тілько край ставка оставсь табун утят. Чи крижні то були, чи то були чирята, — про те нам байдуже. Греб. 387.
Кри́женька, ки, ж. Ум. отъ кри́га.
Кри́жик, ка, м. Ум. отъ криж.
Крижи́на, ни, ж. Льдина. Дивіться, яка здоровенна крижина пливе! Славяносерб. у. Ум. Крижи́нка.
Крижівни́ця, ці, ж. Часть воза: доска или брусъ, которымъ соединены вверху дна полудрабка. Рудч. Чп. 250.
Кри́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ кри́га. 2) — ме́ду. Пчелиный сотъ. Вх. Зн. 29.
Кри́жмо, ма, с. Ризки. Мил. 168. КС. 1893. VII. 77. А кума одріже полотна на крижмо.
Крижни́стий, а, е = Крижастий. Вх. Лем. 428.
Кри́жня, ні, ж. = Крижавка. Кахне крижня. О. 1862. VIII. 16.
Крижня́к, ка́, м. = Крижень. КС. 1887. VI. 458.
Крижова́тка, ки, ж. = Крошня. Желех.
Крижо́вий, а, е. Крестообразный. Крижо́ва доро́га. Перекрестная дорога. На крижовій доріженці там ся іспіткали. Гол. I. 14. Крижо́ва це́рква. Церковь, построенная въ формѣ креста. Св. Л. 24. См. Крижевий. Крижови́й са́жень. Косая сажень. Ново-Ушицк. у.
Крижува́ти, жу́ю, єш, гл. 1) Воздвигать кресты. На тій землі крижі крижують, ой там вони церков будують. Чуб. III. 353. 2) Распинать на крестѣ. Ой, Ісусе мій, Сусе крижова́ний. О. 1861. X. 92.
Кри́йма, нар. Закрыто вплотную. По синьому морю як бжоли снували (кораблі), що аж море собою, наче хмарами тими, крийма укривали. ЗЮЗО. I. 176.
Кри́к, ку, м. Крикъ. Не мала баба
