котились. — Котючий вітер низався поміж деревом безлистим. МВ. II. 113. 2) Плодовитый (о животныхъ).
Котю́чка, ки, ж. Игра въ катаніе яицъ на первый и второй день Пасхи, описан. у Чуб. IV. 43. КС. 1891. V. 207.
Котя́, тя́ти, с. 1) Котенокъ. 2) Употребляется, какъ ласкательное слово для дѣтей: Цить, котю, цить! — каже мати, втираючи сльози дитині. Св. Л. 100.
Котя́х, ха́, м. = Кізяк. Ґава зимою: „руб котях!“ І тому рада. Мнж. 172.
Котя́чий, а, е. Кошачій. Котяча шерстина.
Кофа, фи, ж. Кружка для воды. Федьк.
Кох, ху, м. Корзинка? коробокъ? Дівчата танцюють з парубками — тільки одляски йдуть, а музиці так кох і наскидають грошей. Г. Барв. 58.
Коха́н, на́, м. = Коханець. Вх. Лем. 427.
Коха́ненький, а, е. Ум. отъ коха́ний.
Коха́нець, нця, м. Возлюбленный. Ой хоч ламай, хоч не ламай мизинного пальця, як не було, то й не буде над мене коханця. Нп.
Коха́ний, а, е. 1) Любезный. Ляхам своїм коханим росказуйте, а не мені. Стор. 2) = Коха́нець. Не жди свого коханого з далекого краю. Мет. 3) Милый, любимый, дорогой. Чи я в батька не кохана була? Нп. Пан-отченьку ти наш коханий! К. ЧР. 4) Обыкновенно съ удар. на первомъ слогѣ: ко́ханий. Взлелѣянный, вырощенный. Тілько що соняшники не ко́хані, не прохані ростуть собі. МВ. (1862. I. 96). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала. Мет. 205. Ум. Коха́ненький. Синочки да кучерявенькії, а дочечки да коханенькії. Грин. III. 442.
Коха́нка, ки, ж. 1) Возлюбленная, любовница. Коханко ти моя! Викохав же я тебе не для кого, для себе. Чуб. V. 87. 2) Взлелѣянная, нѣженка, воспитанная въ роскоши. Ой ну люлі-люлі, а коткові дулі, а дитинці калачі… Нашій дитинці коханці. Мил. 42. Мали вони дочку і вона була в їх така коханка, що виросла, вже пора й сватать, а вона не вміла діла робить. Рудч. Ск. I. 179. Ум. Коха́ночка. Вийди, серце-коханочко! Мет. Всі дівочки-коханочки до церковці йдуть. Мил. 120.
Коха́ння, ня, с. 1) Любовь, любовная страсть. Чи всім людям із кохання так ся діє? Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Минулося моє кохання, моє женихання. Левиц. 2) Любимый предметъ; возлюбленный или возлюбленная. Кохання моє! така в мене думка, що я тобі світ зав'язав. МВ. 3) Воспитаніе, взлелѣиваніе, возрощеніе (дѣтей, животныхъ, растеній). Вони більш куповані, ніж із свого кохання. Кіев. Ум. Коха́ннячко. Ой жаль мені коханнячка, дівочого гуляннячка. Мет. Спасибі тобі та, мій батечку, за твоє коханнячко. Чуб. V. 485. То ж тобі, ненько, за твоє коханнячко, що мене викохала, як утя на воді, та людям — не собі. Чуб. III. 392.
Коха́нок, нка, м. = Коханець. Росказала гайдамаці, хто вона, і як її пустив старий чоловік до коханка. Стор. I. 35. І сама тобі коханка передам. Сніп. 63. Ум. Коха́ночок. Рибалочки-коханочки та рибку ловили. Мил. 120.
Коха́ночка, ки, ж. Ум. отъ коханка.
Коха́ночок, чка, м. Ум. отъ коханок.
Коха́стий, а, е. О растеніи: хорошо выросшее, хорошо вырощенное. Кохасте зілля. Се як полемо в городі, то найдемо роскішне і кажемо: оце кохасте. Полтав. г.
Коха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Любить (кого-либо). Ой ти, дівчино, мислоньками блудиш, сама ти не знаєш, кого вірно любиш. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тілько я не знаю, із ким жити маю. Нп. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. № 8757. Батько й мати твої живуть при тобі і дякують… що ти їх при старости й кохаєш і поважаєш. Кв. 2) Взлелѣивать, возрощать, воспитывать (о дѣтяхъ, животныхъ, растеніяхъ). Котору дитину кохала, любила, — крій себе не маю. Макс. Ой косо, косо, кохана, сім літ я тебе кохала! Мет. 205. См. Викохати.
Коха́тися, ха́юся, єшся, гл. 1) Любить другъ друга. Нехай же нас поховають і хрест укопають, та щоб люде дивувались, як ми вірненько кохались. Мет. 98. 2) — з ким, в кому́. Любить кого. Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. Шевч. Нема тії дівчиноньки, що я в їй кохався. Мет. 3) — в чому́. Заниматься чѣмъ съ любовью, любить что-либо, находить наслажденіе, удовольствіе въ чемъ-либо. Пан дуже кохався в городах. Кв. Кохайтеся в правді! Сніп. У скупощах не кохайся! Ном. № 4675. 4) Воспитываться, нѣжиться. Ти тільки й звикла на чаях та на сахарях кохатись. Куди ж тебе наняти, таку пановиту? Харьк.
Кохі́тник, ка, м. Раст. Rhododendron ferrugineum. Шух. I. 22.
