Словарь української мови (1924)/коханий

by Борис Грінченко

◀ коханець

Словарь української мови Борис Грінченко К коханий

коханка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Коха́ний, а, е. 1) Любезный. Ляхам своїм коханим росказуйте, а не мені. Стор. 2) = Коха́нець. Не жди свого коханого з далекого краю. Мет. 3) Милый, любимый, дорогой. Чи я в батька не кохана була? Нп. Пан-отченьку ти наш коханий! К. ЧР. 4) Обыкновенно съ удар. на первомъ слогѣ: ко́ханий. Взлелѣянный, вырощенный. Тілько що соняшники не ко́хані, не прохані ростуть собі. МВ. (1862. I. 96). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала. Мет. 205. Ум. Коха́ненький. Синочки да кучерявенькії, а дочечки да коханенькії. Грин. III. 442.