Бджоляни́й. См. Бджолиний.
Бджоляни́к, ка́, м. Погребъ, гдѣ зимой держатъ ульи съ пчелами, омшаникъ. Сим. 139.
Бджолянкува́ти, ку́ю, єш, гл. Заниматься пчеловодствомъ. Харьк.
Бджоля́та, ля́т, с. мн. = Бджоленята. Два млини, три плуги добрі і бджолята має. Мкр. Н. 32.
Бе́, меж. 1) Дѣтск. Выражаетъ гадливость. Не руш того, бо то бе! Какъ существительное: все нехорошее. О. 1862. IX. 118. 2) Подражаніе крику овцы. 3) Ні бе, ні ме. Ничего не понимаетъ. Що хоч кажи йому, а він ні бе, ні ме.
Бе! базю-бе! меж. Призывъ для овецъ. Вх. Лем. 390.
Бебе́вхнути, ну, неш, гл. = Бебехнути. Кінь бебевхнув в пропасть. Гн. II. 26.
Бебе́сі, меж. Дѣтск. Упасть, повалиться.
Бебе́х! меж. Звукоподражаніе паденію или удару по чему-нибудь мягкому. От-от догнав… І бебех в могилу! Шевч.
Бе́бехи, хів, м. мн. 1) Перина, подушки (преимущественно о еврейскихъ). Жидівські бебехи. 2) Внутренности. А сто дідьків у твої бебехи та печінки! (Брань). Бебехи відбити, надсади́ти. Отбить бока. Сюди на кулаки лиш ближче, — я бебехів вам надсажу. Котл. Ен. II. 15. 3) Удары. А Хома знай його бебехами годує. Кв.
Бебе́хнути, ну, неш, гл. 1) Бросить сильно (о массивномъ). Як бебехнув його об землю! 2) Ударить. Ти, кае, бив середнього, а я ще крайнього! та уп'ять таки цигана як бебехне! Драг. 127. 3) Упасть, броситься съ шумомъ (о массивномъ). Мнж. 113. Погасив світло та й бебехнув на ліжко. Кв. Попадя і бебехнула з горища. Мнж. 77. 3) Выстрѣлить. Драг. 201. Як напне стрілець тетівку, як бебехне — устрелив. Рудч. Ск. II. 83.
Бебе́хнутися, нуся, нешся, гл. Упасть, шлепнуться. Він як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів. Стор. I. 66.
Бебря́ний, а, е. Бобровый. Рукав бебряний омочу в ріці Каялі. Шевч. (Подражаніе подлиннику Слов. о Полк. Игор., гдѣ стоитъ: „омочу бебрянъ рукавъ въ Каялѣ рѣцѣ“).
Бебу́ля, лі, ж. Толстая синяя бумага, въ которую заворачиваютъ сахаръ. Мил. М. 99. См. Бібула.
Бев! меж. Подражаніе протяжному удару колокола.
Бевзень, зня, м. = Бевзь. Бевзні! нікчемники! пеньки головаті! — закричить. Мир. ХРВ. 87.
Бевзь, зя, м. Олухъ, болванъ, простофиля. Який бо ти бевзь! Шевч.
Бе́вка, ки, ж. 1) Пойло для скота, собакъ, болтушка изъ муки, разведенной въ водѣ. Шейк. 2) Колонна? См. Белька. Ой піду я до церковці та стану за бевку; позираю раз на попа, а тричі на Євку. Гол. IV. 493.
Бе́вкання, ня, с. Звонъ въ одинъ колоколъ (раздѣльный). Харьк.
Бе́вкати, каю, єш, гл. 1) Звонить раздѣльно въ одинъ колоколъ. Ходім до церкви, бо вже почали бевкати. 2) Пороть дичь, говорить чепуху. Чорт зна, що ти бевкаєш.
Бе́вкнути, ну, неш, гл. одн. в. отъ бевкати. Пійду, по його душенці бевкну хоч раз. Маркев. 56 Первий дзвін до сповіді бевкнув. Мнж. 105.
Бе́вхати, хаю, єш, гл. Ударять глухо. Вх. Лем. 390.
Бе́вхнути, ну, неш, гл. = Бебевхнути. Він її тоді тією паляницею як бевхне по плечах. Драг. 173.
Бегова́тий, а, е. Ворчливый, сварливый, грубый. Вх. Зн. 2.
Бе́ґа, ґи, ж. Клевецъ, родъ кирки для тесанія камней. Вх. Зн. 3. Желех.
Бе́ґар, ра, м. Палка. Вх. Зн. 3. Ум. Беґарик. Шух. I. 100. См. Биґарь.
Беґа́рник, ка, беґа́рош, ша, м. Бродяга. Желех.
Бе́ґас, са, м. Безпутникъ, негодникъ. Желех.
Беґе́ря, рі, ж. 1) Большая пастушья палка. Кіев. См. Биґарь. 2) Бранное: говорится о высокихъ ростомъ, но глупыхъ. Кременч. у.
Беґеча́ти, ча́ю, єш, гл. Пѣть козлинымъ голосомъ. Желех.
Беґоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Мычать, блеять. Желех.
Бе́дзвін и бе́дзмін, на, м. Безмѣнъ. Кременчуг. у. Канев. у.
Бедрак, ка, м. Личинка майскаго жука. Вх. Лем. 390.
Бедра́тий, а, е. Широкобедрый, съ развитыми бедрами. Рудч. Чп. 255. Ідуть воли дорогою та все бедратії. Мет. 455.
Бе́дрик, ка, м. 1) Значеніе непонятно: употребл. въ щедрівці: Щедрик-бедрик! дайте вареник. Чуб. III. 177. См. въ
