Словарь української мови (1924)/бевкати
| ◀ бевкання | Словарь української мови Б бевкати |
бевкнути ▶ |
|
Бе́вкати, каю, єш, гл. 1) Звонить раздѣльно въ одинъ колоколъ. Ходім до церкви, бо вже почали бевкати. 2) Пороть дичь, говорить чепуху. Чорт зна, що ти бевкаєш.