Ко́мпас, су, м. Компасъ. Ком. II. 90.
Комперя, рі, ж. и компір, ра, м. = Конферя. Вх. Уг. 246. Вх. Лем. 426.
Комперя́нка, ки, ж. 1) Стебель картофля. Желех. 2) Вода, въ которой варился картофель. Желех.
Компли́к, ка, м. Обрѣзки кожи, склеенные между собой и крѣпко сбитые въ бруски; употребляются также для каблуковъ. Вас. 162. Въ Сумск. у. такъ называется низкій каблукъ.
Компонува́ння, ня, с. Сочиненіе. У євреїв… писателі мали свій взоровзір компонування. К. Іов. XI.
Компонува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Составлять, сочинять. Отой дід і співав, і компонував пісні й думки. Стор. Дуже письменний був і вірші компонував. Стор. 2) Выдумывать, интриговать. Пане осауле полковий, побійся Бога! Мені здається, що ти щось недобре на нашого пана полковника компонуєш. К. ЧР. 323.
Компонува́тися, ну́юся, єшся, гл. Составляться, сочиняться. Шевч. 1883, 140.
Комфо́рт, ту, м. Комфортъ. Занедбавши свої прості звичаї, вкинулись у той комфорт. К. (О. 1861. I. 317).
Кона́нійко, ка, с. Ум. отъ кона́ння.
Кона́ння, ня, с. Агонія, умираніе. Ум. Кона́нійко. МУЕ. III. 35.
Кона́ти, на́ю, єш, гл. 1) Умирать, кончаться, отходить. Не один бідаха, конаючи в крові, тужить, що не поліг під Берестечком. К. ЧР. 358. Уже твоя, козаченьку, дівчина конає. Нп. 2) Мучиться. Сам не соромиться конать в ярмі у ляха. Шевч. Або в пана у кайданах у склепу конає. Шевч.
Конва́лі́я, лії, ж. Ландышъ. Васильки, папороть, шевлію, Петрів батіг і конвалію. Котл. Ен. З великого лугу віяло холодком і пахло конвалією й барвінком. О. 1862. VIII. 16.
Конво́й, во́ю, м. Конвой. Руки і ніжки закують в кайдани, конвоєм приведуть. Чуб.
Конда́к, ка́, м. Кондакъ. Тропарі з кондаками. Ном.
Конді́йка, ки, ж. Ендова; церковный сосудъ, въ которомъ святятъ воду.
Кондри́читись, чуся, чишся, гл. Капризничать. Мнж. 182.
Конду́ри, рів, мн. Родъ сапогъ у жителей Покутья галицкаго. Kolb. I. 44.
Кондя́к, ка́, м. Дьячекъ и учитель церковной школы. А, дай Боже пану бакаляру! ти наш таки, кондяче… Маркев. 62.
Ко́ненько, ка, м. Ум. отъ кі́нь.
Коненя́, ня́ти, с. Ум. отъ коня́.
Коне́ць, нця́, м. = Кінець. Як ся зійде Стрий і Ломець, то буде світу конець. Ном. № 392.
Коне́чне, нар. 1) Непремѣнно, неизбѣжно. Вони почули, що за пшеницею треба конечне йти в двір фараонів. Опат. Любилося двоє дітей сердечне, присудив Господь розлучити конечне. Грин. III. 251. 2) Не коне́чне. Не совсѣмъ, не очень. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Коне́чний, а, е. Непремѣнный, неизбѣжный, безотлагательный.
Коне́чно, нар. = Коне́чне.
Ко́ник, ка, м. Ум. отъ кінь. 1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет. 2) Насѣк. Кузнечикъ, Locusta. Вх. Пч. I. 6. В траві ворушився і тріщав цілий мир коників і всяких кузок. Левиц. Пов. 97. 3) Пряникъ или глиняная игрушка въ формѣ коня. І внучатам із клуночка гостинці виймала… А Карпові соловейка та коників пару. Шевч. 112. 4) мн. Родъ узора для вышивокъ на рубашкахъ. Гол. Од. 73. 5) Конская голова, выдѣлываемая какъ украшеніе разныхъ предметовъ, напр., рукояти гуцульскаго ке́лифа. Шух. I. 275. Стіл на ко́никах. Столъ на ножкахъ съ украшеніемъ въ видѣ конской головы? Сим. 227. 6) Часть гончарнаго кру́га: деревянная дощечка, прибитая однимъ концомъ къ скамьѣ, съ выемкой на другомъ концѣ, въ которую входитъ веретено. Вас. 179. 7) Пластинка, вертикально стоящая на каждомъ изъ четырехъ концовъ креста виту́шки, съ загнутыми концами; на ко́ники надѣвается пряжа. Чуб. VII. 410. Вас. 202. 8) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. 9) Часть начи́ння. См. Начи́ння 3. 10) мн. Соро́чі ко́ники. Раст. Delphinium consolida. Вх. Пч. I. 10.
Кони́на, ни, ж. 1) Лошадь, конь. Та купуй уже, купуй, — славная конина. Рудан. IV. 18. 2) Конина, лошадиное мясо.
Кони́ти, ню, ниш, гл. Класть извѣстнымъ образомъ палку на кону́ при игрѣ въ плаза. Ив. 18.
Конич, ча, м. = Конюшина. Вх. Лем. 426.
Кониче́нько, ка, м. Ум. отъ кінь.
Ко́ничок, чка, м. Ум. отъ кінь.
