лісчасте, а не опукле, то ми б побачили завжди повний круг. Ком. I. 22. 2) На колесахъ. Колісчата скриня. Левиц. I. 184. 3) Узорный. Запасочка ж моя колісчаста… стрічечки мої блакитнії. Кв. II. 15. Були і в… картацьких плахтах з колісчастими запасками спереду. О. 1862. IX. 62.
Колісча́тко, ка, с. Ум. отъ колісча́. 1) Рѣзецъ для тѣста. 2) мн. Родъ прошвы или вышивки на бѣльѣ. Чуб. VII. 415.
Коліш, ша, м. Колесо на валу (надъ колодеземъ)? Колішем тягнуть воду. Вх. Зн. 27.
Коліше́нний, а, е. (О волахъ). Коліше́нні воли́. Первая пара воловъ въ плугѣ, идущая возлѣ колесъ. Запріг він п'ять, — нема шостого колішенного, борознього. Рудч. Ск. I. 182.
Колішня́, ні, ж. Двухколесный передокъ плуга. Чуб. 7. 398, 399.
Ко́лія, лії, ж. 1) Колея. Держи по колії. 2) Желѣзная дорога, рельсы. Так і преться машина по колії. Ромен. у. 3) Порядокъ, очередь. Тепер прийшла колія, так треба йти. Ум. Ко́лійка. Ой пійду я, пійду дорогою широкою, ой гляну я, ой паду я в колійку глибокую. Мет. 65.
I. Ко́ло, ла, с. 1) Кругъ. Ой колом, колом до гори місяць (сонце) іде. Рк. Макс. 2) Колесо. Ой зійди, зійди, ясний місяцю, як млиновеє коло. Чуб. 3) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и ко́лесо у передняго наво́я. См. Навій. Вас. 165. 4) Поставъ (мельницы). Млин з двома колами. Черниг. у. КС. 1883. VII. 508—517. 5) = Колесо 3. Дівчата стали у коло. Мир. Пов. 144. Ум. Ко́лечко. Желех.
II. Коло, пред. 1) Около, вокругъ. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється? Макс. (1849). 96. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. АД. I. 89. 2) Возлѣ, подлѣ. Заховаю змію люту коло свого серця. Шевч. Звелів їх садовити купа коло купи. Єв. Мр. VI. 39. 3) Коло чо́го ходи́ти. Заниматься чѣмъ либо. Коло ко́го ходи́ти. Заботиться о комъ, присматривать за кѣмъ.
Колоба́тина, ни, ж. = Калабатина. Як попав я в колобатину, то й не міг вилізти. Чуб. I. 215.
Колови́й, а́, е́. Круговой. Колова́. Въ шлеѣ: круговой ремень, къ которому пришиты откосные ремни. Колова́ сви́та. См. Свита. Вас. 154.
Колово́дник, ка, м. Птица: лонзикъ, Totanus. Вх. Зн. 27.
Ко́ловоріт и ко́ловорот, роту, м. = 1) = Коворот 2. 2) Верхняя подвижная (вращающаяся) подушка на передней оси телѣги. Kolb. I. 67. 3) Бревно, которымъ поворачивается вѣтряная мельница. Залюбовск.
Коло́да, ди, ж. 1) Колода, бревно. Чи на полі під копою сина забавляє, чи в діброві з під колоди вовка виглядає. Шевч. 77. На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами. Левиц. I. 15. 2) См. Реваш. Шух. I. 209. 3) Составная часть п'ял. Шух. I. 254. См. П'яла. 4) = Диби. Запишався, як Берко в колоді. Ном. № 2474. 5) Въ ручной мельницѣ: толстая доска, на которой, въ углубленіи лежатъ жернова. Шух. I. 146. 6) Ступа. Колода съ выдолбленнымъ углубленіемъ или углубленіями, въ которыя бьютъ песты, — въ различныхъ снарядахъ: въ ступѣ, толчеѣ, въ сукновальнѣ, маслобойнѣ и пр. Шух. I. 161, 162, 163. Мик. 481. Вас. 172. 7) Длинное корыто у колодезя — выдолбленное или изъ досокъ. Приверни коней до колоди. Харьк. 8) Улей. 9) Колода картъ. 10) У горшечниковъ: партія мисокъ, до 35 штукъ, вложенныхъ одна въ другую; ставится бокомъ въ гончарную печь. Вас. 180. 11) Стадо овецъ, идущее тѣсно. Колода — отара, як іде тісно, не в роспаш. О. 1862. V. Кух. 38. Ум. Коло́дка, коло́дочка.
Колобо́к, бка́, м. Лепешка круглой формы. Баба… витопила в печі, замісила яйцями борошно… спекла колобок. Рудч. Ск. II. 2.
Колобро́дити, джу, диш, гл. Куралесить. Еней тут добре колобродив і всіх на чудо потрошив. Котл. Ен. Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить. Нп.
Коло́ватень, тня, м. Отдѣльно выросшій и потому вѣтвистый, развѣсистый стебель конопли. Желех.
Коло́ватиця, ці, ж. 1) = Коловатень. 2) Вертячка, веретенница (овечья болѣзнь). Желех.
Коло́ватниця, ці, ж. = Коловатень. Гол. Од. 35.
Ко́ловатній, я, є. Ко́ловатнє зі́лля. Раст. Silybum Marianum. Шух. I. 22.
Ко́ловертень, тня, м. = Коловерть.
Ко́ловерть, ті, ж. Водоворотъ.
Колода́ч, ча́, м. Большой ножъ. КС. 1887. VII. 474. Ножъ, носимый въ нож-
