сходкѣ, въ собраніи казацкой ра́ди и пр. Увесь поїзд із музиками іде за молодим і стає коло діжи кругом — колесом. МУЕ. 113. Посеред колеса, — а колесо одзначили таке, що з одного краю до другого ледві можно було що почути… — стояв стіл під турецьким килимом. На столі лежала булава Брюховецького з бунчуком і корогвою. К. ЧР. 334. Віщо́ве ко́лесо, су́дне ко́лесо. Собраніе запорожскихъ казаковъ для суда надъ товарищами. Курінне отамання і всяка старшина кінчали первий о́бід віщового колеса. К. ЧР. 270. Посеред суднього колеса стояв Кирило Тур. К. ЧР. 269. Ра́днє ко́лесо. То-же собраніе для рѣшенія дѣлъ. Кругом раднього колеса крик і гомін. К. ЧР. 335. 4) Рядъ вѣтвей, идущихъ вокругъ ствола дерева приблизительно на одинаковой высотѣ. Шух. I. 224. 5) Игра. Также: ко́лесо дурне́. Игра состоитъ въ томъ, что взявшіяся за руки дѣти составляютъ вращающійся кругъ, постоянно выворачивающійся то внутрь, то наружу. Ив. 48. Маркев. 73. Ум. Коле́сонько, колісце́, колісча́, колісча́тко. А з мене, березоньки, колесонька будуть. Чуб. 5. 111.
Колесува́ти, су́ю, єш, гл. Колесовать. Відьом же тут колесували і всіх шептух і ворожок. Котл. Ен.
Ко́лечко, ка, с. Ум. отъ ко́ло.
Коле́шня, ні, ж. Каретный сарай; также и для скота подъ одной крышей съ хатой. Шух. I. 106, 189. Иногда — пристройка при хатѣ, гдѣ рубятъ и складываютъ дрова. Волын. г.
Коли́, нар. и сз. 1) Когда. Сину мій, коли приїдеш до нас? Макс. Коли хліб, тоді й розум. Ном. № 1364. Коли б же се було? Єсть мені́ коли́! Мнѣ некогда. 2) Если. Коли ти будеш вірно пробувати, будуть тебе козаки поважати. Макс. Стоїть вода у кубочку, коли хоч — напийся. Макс. 3) Вдругъ. Коли виводять мого чоловіка. МВ. (О. 1862. III. 72). 4) Коли-б. Какъ-бы. На мене він не нарікатиме, а от коли б ви його не зневажили. К. ЧР. 5) Коли-б. Пусть, чтобъ. Коли-б же ви, воронії коні, а походу не сходили, як ви мою головоньку навіки втопили. Макс. 6) Коли ось. Какъ вотъ. Коли ось лежить дві дороги. 7) Коли не. Какъ. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли (не) вдариться об дуб. Рудч. Ск. I. 23. 8) Коли́-не-коли́. Изрѣдка. Сонце темніє в ряди-годи, коли-не-коли. Ком. II. 9) А коли́, то. А иногда. Добрі люде її не забували: то стара тітка прийде, розважить, то дівчатка прибіжать нащебечуть, а коли, то й за собою витягнуть. МВ. 10) Коли́ ра́зом. Какъ вдругъ. Живемо ми оттакеньки собі приязненько та любо. Коли разом я помічати стала, що Парася щось сама собі думає. МВ.
Коли́ба, би, ж. 1) Пастушій шалашъ. Желех. 2) Зимнее жилище древорубовъ-гуцуловъ; строится въ формѣ восьмиугольника, безъ оконъ и потолка, съ отверстіемъ въ верхушкѣ пирамидальной крыши для прохода дыму. Шух. I. 173, 174. Ум. Коли́бочка. Добре тому то Бог дає, що на горі конарь має, а в долині колибочку, серед села фраєрочку. Гол.
Колива́ння, ня, с. Колебаніе, качаніе.
Колива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Колебать, качать. Стоїть дід над водою, коливає бородою. Ном., стр. 296, № 207. Верби та садовина поперехилялись через тини та коливають віттям, куди вітер віє. О. 1862. IX. 60. 2) Идти медленно; идти переваливаясь. Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати, виглядає у кожне віконце. МВ. (О. 1862. III. 35).
Колива́тися, ва́юся, єшся, гл. Колыхаться, качаться. Ой у полі билиночка коливається. Нп.
Ко́ливо, ва, с. Кутья, канунъ. Царство небесне, пером земля!.. (примовляють, як їдять коливо). Ном. № 252.
Коли́воро́т, ту, м. = Коловорот. Коливорот — ще й помальований зеленим — на ланцюгах ходив, обкований був. І на стовпі бляшане півпівника: куди вітер, туди й він обертався та чергинькав. Св. Л. 77.
Колиса́нка, ки, ж. = Колиска 1. Ум. Колиса́ной(нь)ка. В тих яворах висить скобойка, а в тій скобойці колисанойка, в тій колисанці сам милий Господь. Гол. II. 41.
Колиса́ти, шу́, шеш, гл. 1) Колыхать. 2) Качать въ люлькѣ. Теща дитя колисала. Гол. I. 43. Колисала мама сина, свого чорнобривця. КС. 1893. VII. 82.
Колиса́тися, шу́ся, шешся, гл. Колыхаться. Усе чутніш плескавсь та колисавсь Дніпро. МВ. III. 98.
Коли́ска, ки, ж. 1) Люлька, колыбель. Яке в колиску, таке в могилку. Ном. № 3212. 2) Качели. Хочете… гуляти, ідіть до колиски, та тілько сами не колишіться. Кв. I. 75. Ум. Коли́сочка. Мальована колисочка, засни мала дитиночка. Макс. (1849). 105.
Коли́сь, нар. 1) Когда-то, нѣкогда,
