треба. Гол. Так як кой. Какъ. Зійди, місячку, зійди, місячку, так як кой млинське коло. Гол.
Ко́йлити, лю, лиш, гл. У днѣстровскихъ рыбаковъ: складывать канатъ кругами.
Ко́кати, каю, єш, гл. Стричь (преимущественно овецъ). Мнж. 182.
Коки́н, на, м. Пѣтухъ кохинхинской породы. Вх. Уг. 245.
Коки́ня, ні, ж. Курица кохинхинка. Кокиня мат оброснуті ноги. Вх. Уг. 245.
Кокиня́к, ка, м. = Кокин. Вх. Уг. 245.
Кокі́ль, ко́лю, м. = Кукіль. Не вродила мні пшениця, но кокіль і метлиця. Чуб. V. 168. Ходила дівочка по полю, звила собі віночок з коколю. Мет. 138.
Кокі́рчики, ків, м. мн. Раст. Corydalis cava Schweigg. ЗЮЗО. I. 120.
I. Ко́ко, меж. Выражаетъ клохтанье курицы. А курочка коко да коко. Чуб. V. 113.
II. Ко́ко, ка, с. дѣтск. Яйцо.
Кокору́ддя, дя, с. соб. Шишки (сосны и пр.). Вх. Уг. 245.
Кокору́дка, ки, ж. Шишка (сосн. и пр.). Вх. Уг. 245.
Ко́косом, нар. Злобно, искоса. Дивиться кокосом. Канев. у.
Ко́кот, та, м. Шалунъ, рѣзвое дитя. Менши кокот, менше клопот. Ном. № 13591.
Ко́котень, тня, м. = Кокот. Мій ти кокотень маленький. Ном. № 9252.
Кокоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Лепетать, болтать. Кокотить, як бойко жовточеревий. Ном. № 12891.
Ко́кош, ша, м. Пѣтухъ. Два кокоші жито молотили, дві курочки чернушечки у млин поносили. Баран меле, баран меле, а цап мірки бере. Гол. II. 558.
Коко́шитися, шуся, шишся, гл. Важничать, пѣтушиться. Вх. Зн. 26.
Коко́ші, кокі́ш, ж. мн. Ноги. Підгорни свої кокоші, щоб не наступила. Харьк. г.
Коко́шка, ки, ж. 1) Курица. 2) — Зеле́на, зеленоно́га. Пт. Gallinula chloropus. Желех. Ой на горі, на горі кукала кокошка. Гол. II. 204. Гей во моєм городчику зелена кокошка. Гол. II. 422.
Коко́шний, а, е. Кичливый, спесивый. Вх. Зн. 26.
Ко́кус, су, м. 1) Коксъ. Славяносерб. у. 2) Раст. Potentilla verna. L. ЗЮЗО. I. 132.
Ко́ла, ли, ж. Телѣга. Вийди, мила, з коли, покажи личенько родові. Гол. IV. 302.
Колаба́тина, ни, ж. = Калабатина. Двори такі великі, буцім це яка колабатина, де баби коноплі пряжать. Федьк.
Кола́к, ка, м. Клыкъ свиной. Вх. Лем. 426. См. Кло, кловок.
Кола́т, ту, м. Стукъ. Kolb. I. 82.
Колата́ти, чу, чеш, гл. = Калатати. О сердцѣ: биться, колотиться. Тота скаче, тота плаче, а в тамтої серце колаче. Гол. III. 56.
Кола́ч, ча́, м. 1) Калачъ, крендель, вообще бѣлый хлѣбъ. Желех. Kolb. I. 52. 2) — си́ріний. Кушанье: овечій творогъ лѣпится въ формѣ круглаго хлѣба съ отверстіемъ по срединѣ и затѣмъ варится въ маслѣ. Шух. I. 100, 216. 3) Родъ посуды: глиняная труба, согнутая въ видѣ кольца, съ горлышкомъ; употребляется для водки и носится на шнуркѣ черезъ плечо. Шух. I. 270. 4) Свясло, витень изъ сѣна длинный, которымъ обматывается на верху стога конецъ остреви́, чтобы дождь не проникалъ внутрь стога по остреві́. Шух. I. 170. Ум. Кола́чик. Та він мі принесе колачик біленький. Гол. I. 337.
Кола́чини, чин, ж. мн. Четвертый день свадьбы (въ Галиціи), когда новобрачные получаютъ подарки. Kolb. I. 311.
Кола́чиння, ня, с. = Колачини. У тиждень було у нас колачиння. Федьк.
Ко́лдра, ри, ж. = Ковдра. Тещенька зятя жегнала, колдрами двір застилала. Гол. IV. 290.
Ко́лейка, ки, ж. Ум. отъ колія.
Колесни́ця, ці, ж. Колесница. І на возах, на колесницях із Колізея, із різниці святії вивезли тіла. Шевч. 616.
Коле́сня, ні, ж. 1) Станокъ для навода спицъ въ ободѣ. См. Стелю́га. 2) Колесная мастерская.
Ко́лесо, са, с. 1) Кругъ. Колесом сонечко вгору йде. Грин. III. 533. 2) Колесо въ экипажѣ, машинѣ, мебели. А вони окаянні коней зупиняють, у колесах спиці рубають. К. ЧР. Дивися, які баюри колісьми повироблювано. Харьк. Скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не достанеш. МВ. Ко́лесо млино́ве, ко́лесо мли́нське (Галиц.). Мик. 480. Колесо водяной мельницы. К. водяне́. Наружное колесо водяной мельницы. Мик. 480. То-же значитъ и надві́рне ко́лесо. Черниг. у. К. пале́чне (пале́шне). Внутреннее колесо водяной мельницы, приводящее въ движеніе шестерню. Мик. 480. Черниг. у. К. замахове́. Часть ткацкаго станка. МУЕ. III. 24. 3) Люди, ставшіе въ кружокъ (на
