Словарь української мови (1924)/калатати
| ◀ калатало | Словарь української мови К калатати |
калач ▶ |
|
Калата́ти, та́ю, єш, одн. в. калатну́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Бить, колотить, ударить. Калатнув батька. НВолын. у. 2) Стучать, стукнуть. 3) Звонить. Ото калатають, ше й дзвони поб'ють. Харьк. г. 4) Хлопотать, прилагать усилія, биться. Треба довго калатати, щоб бабу ошукати. Ном. № 9075. 5) Молотить, не развязывая снопа (о ржи). 6) Шевелить? тормошить? Не счулась, як воно й народилось, — так мені стало негарно. Дивлюсь — воно лежить біля мене мовчки. Я його калатала, так воно вже неживе, то я й закопала. Новомоск. у. Залюбовск.