Коза́рь, ря́, м. Пастухъ козъ. Шух. I. 190.
Коза́рька, ки, ж. Загонъ, сарай для козъ. Вх. Зн. 26.
Коза́цтво, ва, с. 1) Казаки. З Смілянщини, з Чигирина, просте козацтво, старшина на певне діло налетіли. Шевч. 151. 2) Званіе казака. Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва. МВ. 3) Молодые люди. Нашому козацтву хотілося побачити того дива.
Коза́цький, а, е. 1) Казацкій, принадлежащій казаку. Не китайкою покрились козацькії очі. Шевч. 2) Казацкій, рыцарскій, воинскій. Ой засію я надії і думи високі у козацькій, у лицарській натурі широкій. К. Досв. Коза́цьке мо́ре. Черное море. Чорне, або по старосвітському Козацьке море. О. 1862. III. 34. Коза́цьке со́нце. Луна. Козацьке сонце високо підбилось угору; зорі вкрили все небо як ризу К. ЧР. 147. Коза́цький залізня́к. Раст. Phlomis pungens Wild. ЗЮЗО. I. 131.
Козача́, ча́ти, с. Дитя казацкое. Желех.
Коза́ченько, ка, м. Ум. отъ коза́к.
Коза́чизна, ни, ж. = Козаччина. Не вернеться козачизна, не встануть гетьмани. Шевч. II. 2.
Коза́чий, а, е. Казачій. Сонце гріє, вітер віє на степу козачім. Шевч.
Козачи́на, ни, ж. 1) Молодой человѣкъ, молодецъ. 2) Казакинъ. Мати хотіла одягти його в козачину, в нові крамні штанці. Левиц. I. 245.
Козачи́ще, ща, м. Ув. отъ коза́к.
Коза́чка, ки, ж. 1) Казачка. Та хто таке чув, щоб вільна козачка за крепака віддавалась? МВ. Скоро стала козачка козацький голос зачувати. ЗОЮР. 2) Родъ верхней мужской суконной одежды. Чуб. VII. 419. 3) — піскова́. Насѣк. Cicindela sylvatica. Вх. Пч. I. 5.
Козачо́к, чка́, ж. Ум. отъ коза́к. 1) Маленькій казакъ. Я не царенко, не короленко, я ж отецький синок да панок козачок. Чуб. III. 281. 2) Прислуга комнатная изъ крѣпостныхъ въ прежнее время. 3) Насѣк. Cerambux. Вх. Пч. I. 5. Червоні козачки… ворушаться по землі. Г. Барв. 541. 4) мн. Прутики, употребляемые въ дѣтской игрѣ того-же имени. Харьк. г. Ив. 38.
Коза́ччина, ни, ж. Казатчина. Хто не пізнав би тут потомків старого Запорожжя, старої козаччини, одягнутої в мундири. Левиц. I. 258.
Ко́згирь, рю, м. = Козирь 3. Терск. обл. Пятигорск. окр.
Козе́л, зла́, м. 1) Козелъ. 2) Мальчикъ, состоящій въ качествѣ прислуги и пастуха. Азовск. побережье. 3) Названіе растеній: Boletus luteus L., Heracleum sibiricum L., Pimpinella Saxifraga L. ЗЮЗО. I. 114, 124, 131. 4) Родъ игры. Козла́ води́ти. Играть въ масляничную хороводную игру съ пѣснями о козлѣ. Харьк. Ив. 78. 5) Четырехугольный столбъ или подставка для черіня́ гончарной печи. Вас. 180. 6) мн. Ко́зла. Козлы. Стали вряд, а ратища в козла поставили. ЗОЮР. I. 254. 7) мн. Кі́зли. Въ гуцульскихъ хатахъ то-же что и кро́кви, стропила. Шух. I. 91. Kolb. I. 55.
Козе́лець, льця, м. 1) Козелъ. Вибіг козелець… наставив рожок. Грин. III. 52. 2) Стативъ въ виту́шці. 3) Снарядъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ при подниманіи жернова съ цѣлью ковки послѣдняго. Галиц. Мик. 481. 4) = Козелок.
Козе́лок, лка, м. Раст. Tragopogon majus L. ЗЮЗО. I. 139.
Козе́льок, лька, м. = Козе́лок. Павлик… бігав по степу, гуляв там в гілки, в цурки… їв козельки, щавель. Левиц. Пов. 150.
Козеня́, ня́ти, с. Козленокъ. Одна козочка з козеням. Чуб. Ум. Козеня́тко. Дала мені моя мати козу з козенятком. Чуб. V. 1105.
Кози́нець, нця, ж. Болѣзнь колѣнъ переднихъ ногъ лошади, отъ чего эти ноги въ колѣняхъ всегда согнуты. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Кози́ний, а, е. Козиный. Козиний кожух, а вербові дрова, то й смерть готова. Грин. I. 237.
Кози́нячий, а, е. = Козиний.
Кози́рити, рю, риш (ушима), гл. Прясти ушами, насторожить уши (о лошади). О. 1861. V. Слов.
Козири́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) безл. Идти картамъ. Не буду дивиться, нехай козириться. Мнж. 165. 2) Принимать бравый видъ. Коло дівки парубонько півнем козириться. Чуб. III. 178.
Ко́зирь, ря, м. 1) Козырь. До всякої масти козирь. Ном. № 13551. 2) Картузъ (головной уборъ). Паробічка в жупанині, на голові козір. О. 1861. VIII. 19. 3) Желѣзная лопата. Терск. обл. Пятигорск. окр. 4) Бойкій, бравый человѣкъ. Вже козирь-дівка — не вам рівня. Шевч. 310. 5) Ко́зирем стоя́ти, диви́тися. Стоять въ вызывающей позѣ,
