Сидорова! киселем млинці помазані, на паркані сушаться. Ном. № 6883.
Ки́слий, а, е. Кислый. Кисле в рот тисне. Ном. № 5086. Борщ кислий, оскомистий, чорт зна колишній. ЗОЮР. I. 217. Ки́сле молоко́. Простокваша. Дак мати все було любить молоко парене, а ми все кисле. ЗОЮР. I. 229. Ум. Кисле́нький.
Кисли́ця, ці, ж. 1) Яблоко съ дикой яблони. Знай нас! ми кислиці, з нас квас! Ном. № 2524. а) Наговори́в на вербі́ гру́ші, на оси́ці кисли́ці. Наговорилъ несообразностей, навралъ. б) Хто кисли́ці пої́в, а на ко́го оско́ма напа́ла. Въ чужомъ пиру похмѣлье. Ном. № 4068. 2) Яблоня дичка. 3) Названіе необузданнаго, непослушнаго вола. КС. 1898. VII. 46. Ум. Кисли́чка.
Кисли́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ кисли́ця. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. 2) Дубовые орѣшки. Про хвороби, 14. 3) мн. Раст. Pyrola secunda L. ЗЮЗО. I. 169.
Кисли́ччя, чя, с. соб. Дикія яблони, дикія яблоки. Зміев. у.
Ки́слище, ща, с. (Ки́шлище?). Стадо, гнѣздо, сборище рыбъ, насѣкомыхъ. Мнж. 184.
Ки́слість, лости, ж. Кислота. Велику кислість має. НВолынск. у.
Ки́сло, нар. Кисло. Хоч кисло, хоч прісно — усе умісто. Посл.
Кислоо́кий, а, е. Съ гноящимися глазами. Був тонкий, сухий, високий і гунявий й кислоокий. Сніп. 135.
Кислота́, ти́, ж. Кислота. Кислото́ю взя́тись. Покрыться кислымъ. Як не вимиєш довго глечика після молока, то він через день кислотою візьметься. Волч. у.
Ки́слощі, щей и щів, ж. мн. Кислота. Щоб не заводилось кислощів. Чигир. у.
Кисля́к, ка́, м. 1) Хлѣбъ кислый. Їж прісняки, заким будуть кисляки. Ном. № 12288. 2) Простокваша. Шух. I. 215.
Ки́снути, сну, неш, гл. 1) Киснуть. Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, — кисне, кисне, та ніяк не сходе. Харьк. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? ЗОЮР. I. 273. Ки́сне, як соло́ний огіро́к. Постоянно плачетъ. Ном. № 2380. Гля́не — молоко́ ки́сне. Сдѣлаетъ очень кислую физіономію. Ном. 3041. 2) Долго мокнуть. Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути? Харьк. 3) Хандрить, киснуть, плакать. Та вже мабуть вас так Бог создав, щоб усе киснути. К. ЧР. 290. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день. Левиц. I. 499. 4) — у шинку́. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути. Мир. ХРВ. 119.
Ки́сти, сну, неш, гл. = Ки́снути. Ох і кис той кисіль да тринадцять неділь. Наварю я борщику: будем борщик їсти — перестанем кисти. Ном. 334.
Кит, та, м. Китъ. Його кит-риба зараз і вхопила. ЗОЮР. II. 60.
Ки́та, ти, ж. 1) = Ки́тиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. Pauli. (Но см. этотъ-же примѣръ при словѣ китель). 2) Хвостъ лисицы. Вх. Пч. II. 5. См. Китюх. 3) = Кита́йка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. АД. I. 121. (Въ друг. вар. здѣсь: китайку видирає. АД. I. 116, 125.
Китає́вий, а, е. Изъ китайки. Жупан китаєвий. Гол. Жупан на йому синій і китаєва юпка. Кв. I. 9. Китаєві штани. О. 1862. IX. 68.
Кита́єчка, ки, ж. Ум. отъ кита́йка.
Кита́й, та́ю, м. 1) Китай. 2) = Кита́йка. Приніс китаю на дві спідниці. Нп. Будем драти, пане брате, з китаю онучи. Гол. I. 14. 3) Родъ музыкальнаго инструмента. Можний пан лежит й а в китай грає, ой грає, грає, краще співає. Kolb. I. 113.
Кита́йка, ки, ж. Матерія китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 214. Ум. Кита́єчка. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. Мет. 45.
Кита́йський, а, е. Китайскій. Желех.
Китайча́, ча́ти, с. Маленькій китаецъ. Желех.
Китайча́ний и китайча́стий, а, е. = Китаєвий. В китайчаних штанях. Сніп. 134. Взяв штани я китайчасті. Сніп. 124.
Китви́ця, ці, ж. Деревянный цилиндръ, подкладываемый подъ рычагъ, которымъ поднимаютъ мельничный жерновъ для ковки послѣдняго. Мык. 481. См. Кітвиця.
Ки́тель, ля, м. Китель. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний. Рк. Макс.
Кити́ти, кичу́, ти́ш, гл. Дѣлать ки-
