4) Хлопотать, прилагать усилія, биться. Треба довго калатати, щоб бабу ошукати. Ном. № 9075. 5) Молотить, не развязывая снопа (о ржи). 6) Шевелить? тормошить? Не счулась, як воно й народилось, — так мені стало негарно. Дивлюсь — воно лежить біля мене мовчки. Я його калатала, так воно вже неживе, то я й закопала. Новомоск. у. Залюбовск.
Кала́ч, ча́, м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип'є коряк меду чи горілки, калачем закусить. К. ЧР. 273. 2) Дѣтская игра, въ которой лежащій внизъ лицомъ ребенокъ, имея на своей спинѣ пальцы сидящих вокруг дѣтей, угадываетъ по счету словъ пѣсни, на чьемъ пальцѣ остановилось кольцо. Чуб. III. 99. Ум. Кала́чик.
Кала́чик, ка, м. 1) Ум. отъ калач. 2) Раст. просвирки, Malva rotundifolia L. ЗЮЗО. I. 128. Воли… пішли собі… і де не вздрять калачики, або ромен і всякий бур'янець, то там і пасуться. Кв. II. 83.
Кала́чити, чу, чиш, гл. Стучать, бренчать. Під моєю кобилою підкови калачуть. Гол.
Кала́шник, ка, м. Пекарь, дѣлающій калачи.
Кала́шни́ця, ці, ж. Пекущая калачи или продавщица бѣлаго хлѣба. Як не піду за Івана, піду я за Гриця, а у Гриця все пшениця, — буду калашниця. Чуб. V. 175.
Калга́н, ну́, м. Раст. калганъ, Maranta galanga. Баба Параска заправляла горілку міцним калганом. Левиц. I. 522. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69.
Калгані́вка, ки, ж. Настойка на калганѣ. Наготуй нам снідання, та щоб більш було настойок, запіканок, наливок і м'ятної, і кардимоновки, і калганівки. Стор. Ум. Калганівочка.
Калга́нка, ки, ж. = Калганівка. І кубками пили слив'янку,… горілку просту і калганку. Котл. Ен. I. 19.
Калгано́вий, а, е. Калгановый.
Калдани́, нів, м. мн. Мѣста, на которыхъ осталась прошлогодняя трава. Левч. Желех.
Кале́ка, ки, ж. Налимъ. Желех.
Календа́рь, ря, м. Календарь. Віщував календарь, та в помийницю впав. Ном. № 13438.
Кале́ник, ка, м. Хлѣбъ съ калиновыми ягодами. Чого то з сього святого хліба не зробиш? Усячину: діда, братки, рябка, сучку, каленика, натикана. О. 1861. XI. Кухьр. 27.
Калениця, ці, ж. Посуда, въ которой приготовляютъ глину для мазанья. Вх. Зн. 23.
Кали́ло, ла, с. Грязь. Мнж. 181.
Кали́на, ни, ж. 1) Раст. калина, Viburnum opulus — дерево и ягоды. Та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину. Мет. 93. Ой у лузі на калині зозуля кувала. Мет. 97. 2) Дѣвство, а также кровавый знакъ на сорочкѣ послѣ перваго совокупленія. Темного лугу калина, доброго батька дитина: хоть вона по ночах ходила, та калину при собі носила: купували купці — не продала, прохали хлопці — вона не дала, шовком ніженьки зв'язала, за всіх тому Іванку держала. Чуб. IV. 451. Кали́ну лама́ти — въ свадебныхъ пѣсняхъ: терять дѣвство. Кали́ну стра́тити. Потерять дѣвственность. 3) Названіе вола или коровы темнокрасной масти. КС. 1898. VII. 41. Kolb. I. 65. Ум. Кали́нка, кали́нонька, кали́ночка. Зашуміла шабелька, як в лузі калинка. Нп. Ой у лузі калинойка, там дівчина походила, калинойку поломила. Чуб. III. 472. Зацвіла калинонька в лузі. Чуб. V. 63. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти. Нп. Ой припну я коня коло калиночки. Гол. Да зацвіла калинонька к Роздву… У нашої Мар'юхни на подолі. Чуб. IV. 445.
Калини́на, ни, ж. Калиновое дерево.
Калині́вка, ки, ж. Настойка на калинѣ.
Кали́нка, ки, ж. Ум. отъ калина.
Кали́нник, ка, м. 1) Пирогъ или хлѣбъ спеченный съ калиною. Маркев. 166. 2) Кисель изъ калины.
Кали́нонька, Кали́ночка, ки, ж. Ум. отъ калина.
Кали́новий, а, е. Калиновый, изъ калины. Калинова вітка як рідная тітка. Ном. Догнав голуб сивую голубку на калиновій вітці. Грин. III. 362. З-за темного дуба то калинова вітка витягнеться, то червоний кетяг горить як жар. МВ. Калиновий кисіль. Чуб. VII. 442.
Калита́, ти́, ж. 1) Мѣшокъ съ деньгами. За сиротою Бог з калитою. Ном. № 10703. 2) Лепешка, смазанная медомъ и употребляемая для гаданія въ день св. Андрея. Їду, їду калити кусати. Чуб. III. 259.
Калити́на, ни, ж. = Калита. Желех.
