Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/75

Ця сторінка вичитана

Барбо́с, са, м. Кличка собаки. За хатою коло воріт забрехав барбос наче на вовка. Левиц. I. 30.

Барбо́сів, сова, ве. Принадлежащій, свойственный барбосу. Ганна побачила через тин барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкиреними зубами, з лютими очима. Левиц. I. 31.

Барбу́ля, лі, ж. Порода рыбы: mullus barbatus. Вх. Пч. II. 20.

Барбу́н, на́, м. = Барбуля. Вх. Пч. II. 20.

Ба́рва, ви, ж. 1) Краска, цвѣтъ. Гол. II. 520. Стіни були помальовані ясно-жовтою барвою. Левиц. Пов. 19. 2) Ворса на сукнѣ. НВолын. у. 3) Форменная одежда. Козацьку барву прибірає, зброю наряжає. Гол. I. 10. Ливрея. Слуги в барвах позлотистих гуляють по ринку. К. Досв. 21.

Барви́стий, а, е. Цвѣтной, разноцвѣтный, цвѣтистый. Дорогі, пишно барвисті шати. К. МБ. XI. 162. Барвисті маки. К. Дз. 79.

Барви́сто, нар. Цвѣтно, разноцвѣтно, цвѣтисто. Рай земний, едем барвисто-пишний. К. Бай. 22.

Ба́рвити, влю, виш, гл. 1) Окрашивать, красить. Желех. 2) Наводить ворсу. Шейк.

Барві́н, ну, м. = Барвінок. Барвін процвітає. Млак. 90. То же: барві́н-листо́к. Ходжу, блуджу по-над лози, а в тих лозах барвін-листок, — щипну, вирву, вінець сплету. Чуб. III. 37.

Барвіне́ць, нця́, м. = Барвінок. Під кудерним деревцем, під зелененьким барвінцем. Нп. Пішла в городець, рвала барвінець. Чуб. III. 301. Вінець-барвінець. Вѣнокъ изъ барвінку. Грин. III. 524.

Барвіни́на, ни, ж. Одно растеніе барвінок, одинъ стебель барвінка. Иногда просто барвінок. Перва зелина — любисточок, друга зелина — барвінина, третя зелина — василечок. Нп.

Барві́нковий, а, е. Принадлежащій, относящійся къ барвінку, сдѣланный изъ него. Вінок барвінковий. Гол. Од. 50.

Барві́нок, нку, м. 1) Раст.: могильница, гробъ-трава, Vinca minor L. Анн. 380, ЗЮЗО. I. 141. Ой не стелися, хрещатий барвінку, та по крутій горі! Нп. Обычные эпитеты: барвінок зелений, хрещатий, крячастий. Какъ ласкательное названіе для любимаго мужчины: Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоть у недільку. Мет. 43. Употребляемый на свадьбѣ въ світи́лчиній ша́блі барвінок означаетъ — душевную склонность, пріязнь. МУЕ. III. 94. Барвінок рва́ти — означаетъ часто идти на любовное свиданіе. Мал. л. сб. 288. Пусти ж мене, мати, барвіночку рвати, а вже ж наші вороженьки полягали спати. Мет. 288. Ночува́ти в барвінку. Переночевать съ милымъ. 2) Раст.: а) — ди́кий. Lysimachia nummularia. Лв. 100. б) — степови́й. Vinca herbacea Waldst et Kit. ЗЮЗО. I. 141. 3) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. I. 200. Ум. Барві́нонько, барві́ночок, барві́нчик, барві́нчичок. Дівчинонько, сіра утко, чи сватати хутко? — Козаченьку, барвіночку, хоть і в неділочку. Мет. 8. Та прийди до мене, хрещатий барвінчику! Нп.

Ба́рвний, а, е. Цвѣтной. Желех.

Барв'я́к, ка́, м. = Байрак? Ой їхав козак в зелений барв'як, став коня попасати. Гайсин. у.

Бергамо́та, ти, ж. Родъ грушъ: бергамотъ.

Барда́, ди́, ж. 1) Краюха хлѣба. Шейк. 2) Топоръ особой формы. Въ хотин. у. и у гуцуловъ: родъ плотницкаго топора съ широкимъ лезвіемъ. Шух. I. 87. Казала йому хату ставити без барди і сокири. Чуб. V. 819. А кедрина не калина, я сам їй тесав, що зарубав яснов бардов, як в серденько тяв. Федьк. III. 168. Ум. Барди́чка, ба́рдочка. Як затну бардичку до бука. Федьк. I. 97.

Бардади́м, ма, м. Крупной комплекціи человѣкъ, верзило.

Барда́ш, ша́, м. Большой топоръ. Каменец. у. Вх. Зн. 2.

Бардз, ба́рдзо, нар. = барз. Грин. III. 32.

Барди́ґа, ґи, ж. Большая краюха хлѣба. Шейк.

Барди́на, ни, ж. = Барда 2. Сам не знаю, чи полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати. Закину я вражу бардину, сам до дівчини на всю ніч двину. Чуб. V. 172. Ум. Барди́нка, барди́ночка.

Барди́чка, ки, ж. Ум. отъ барда.

Ба́рдочка, ки, ж. Ум. отъ барда.

Ба́рже, нар. Сравн. ст. отъ барзо. Вх. Лем. 390.

Барз, ба́рзе, барзо, нар. Очень. Вода барз нечиста. Гол. IV. 522. І старшу сестру барзе зневажав. О. 1862. VIII. 23. Та ще у неділю, барзо рано-пораненьку,