на кал (кого). Поставилъ въ безвыходное положеніе. Ном. 2) У Кулиша употреблено въ значеніи: калъ, пометъ. І зчезне він, мов кал його, без сліду. К. Іов. 43.
Калаба́йка, ки, ж. Зарубка на деревѣ для добыванія сока.
Калаба́ли́к, ку, м. Суматоха, кутерьма. См. кабалик.
Калаба́ня, ні, ж. Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Камен. у.
Калаба́тина, ни, ж. Топкое мѣсто. Ум. Калаба́тинка.
Калаба́ч, ча и Калаба́ш, ша, м. = Калаба́ня. Желех. Miklosich, Vergleich. Grammatik. d. sl. Spachen. II. 291.
Калабу́ха, хи, ж. = Калабаня. Желех.
Калаве́рці, ців, мн. Сапоги съ вывороченными голенищами. Kolb. I. 44.
Калаву́р, ра, м. Заимствов. изъ русскаго языка. 1) Караулъ. Ой кругом церкви січової калавури стали. Нп. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40. 2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.
Калаву́рити, рю, риш, гл. Заимств. изъ русск. яз. Караулить. Оце за ним ходимо, калавуримо. ЗОЮР. I. 78.
Калаву́рний, а, е. Заимств. изъ русск. яз. Караульный. Біля дьогтярної лавки стоїть з оружжом калавурний. Кв.
Калака́луша, ші, ж. Раст. Черемуха. ЗЮЗО. I. 133.
Калама́йка, ки, ж. Ткань: коломенка. Котл. Ен. Словарь, 13. Юпка в її була з байки, а спідниця з каламайки. Сніп. 129. Жупан на ньому синій і китаєва юпка, поясом з аглицкої каламайки підперезаний. Кв. П. I. 35.
Калама́йковий и Калама́йчатий, а, е. Изъ каламайки. Каламайковий пояс. Кв. П. I. 33. Червоні або зелені каламайкові пояси. О. 1862. IX. 68.
Калама́нка, ки, ж. Презрительно: водка. Вх. Зн. 23.
Калама́рок, рка, м. = Каламарь 1.
Калама́рчик, ка, м. Ум. отъ каламарь.
Калама́рь, ря́, ж. 1) Чернильница. Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. 2) Пузырекъ. 3) Сосудъ, въ которомъ гуцульскіе плотники держатъ разведенную въ водѣ сажу. Шух. I. 88. Ум. калама́рчик.
Каламі́тний, а, е = Каломутний.
Каламу́т, та и ту, м. 1) = Баламут. 2) Ссора, раздоръ; смута, волненіе. Прийшов сюди, — ну вже й буде каламут. Досі як хо́роше було, тихо, поки його не було. Павлоградъ. См. Каломут.
Каламу́та, ти, ж. = Каламут 2. Мир. ХРВ. 86.
Каламу́тити, му́чу, тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей.
Каламу́титися, му́чуся, тишся, гл. 1) Мутиться (о водѣ). 2) Возмущаться, безпокоиться, тревожиться. Каламутиться народ, почувши від його таке.
Каламу́тни́й, а, е. 1) Мутный, взбаламученный. Каламутна вода як кісіль. Ном. № 12420. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Чого вода каламутна? чи не хвиля збила? Нп. 2) Смутный. Щоб під каламутний час людським добром поживатись. К. ЧР. 191.
Каландєк, ка, м. = Полукіпок. Вх. Зн. 23.
Калани́ця, ці, ж. Яма или ящикъ для разведенія извести. НВолын. у.
Кала́нник, ка, м. Бѣднякъ. Шух. I. 73.
Каланта́рити, рю, риш, гл. Калякать, болтать громко. Знають гості й сами, що вони нудні, — а то чого б вони калантарили. Ном. № 11905.
Каланти́р, ра, м. Карантинъ. Закр. Желех.
Ка́лап, па, м. Черная шляпа съ низкимъ круглымъ верхомъ и широкими полями, загнутыми внизъ. Угор. Гол. Од. 79. Лем мене спізнала моя фраєрочка, що мі закладала за калап пірочка. Гол.
Калата́йло, ла, с. Колокольчикъ изъ дерева, который вѣшаютъ воламъ на шею, колотушка. Тільки десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола. Левиц. I. 206. Як був Сидір та Михайло та зробили калатайло: куди ідуть, калатають, та нікого не питають. Нп. Піп у дзвін, а чорт в калатайло. Ном. № 2650.
Калата́ло, ла, с. = Калатайло.
Калата́ти, та́ю, єш, одн. в. калатну́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Бить, колотить, ударить. Калатнув батька. НВолын. у. 2) Стучать, стукнуть. 3) Звонить. Ото калатають, ше й дзвони поб'ють. Харьк. г.
